103 картини під водою намалював киянин 50-річний Олександр Белозор.
Три тижні він працював на Карибських островах. 15 червня прийшов до столичного Українського дому. Туди з'їхалися астрономи-аматори, люди, які роблять відкриття у медицині, створюють незвичайні комп'ютерні програми. Белозора сюди запросили як підводного художника.
Олександр Белозор у широких лляних штанях, на шиї має глиняне намисто. У холі сідає на чорний шкіряний диван. Поруч кладе сумку з ноутбуком. На ньому показує свої картини та фото.
— У дитинстві вчився плавати у копанці. Такі викопували в селі у кінці городу. Мав надувний синій круг із запахом тальку. Якось він перевернувся — ноги зверху, голова внизу. Затримав дихання, але очі розплющені. Бачу розпливчато коріння дерев, жуків якихось. Батько витягнув мене за ноги, але страх залишився надовго, — розповідає.
2004-го митцеві запропонували знятися в фільмі "Портрет, написаний водою" про Володимира Карпичева. Він ставив трюки та був художником до радянських стрічок "Людина-амфібія" і "Пірати ХХ століття".
— Сказали, що треба намалювати під водою дві картини. З малюванням якось впорався б, але ж плавати боюся. Костюм, спорядження на мене вдягли. Я не зізнався інструктору, що в мене серце вискакує, — хапається руками за груди. — Якось зробив два дублі по 15 хвилин. Відтоді почав учитися дайвінгу, пірнав із аквалангом.
П'ятеро офіціантів прибирають зі столів після фуршету брудні чашки та порожні пляшки з-під води.
— Із Карибів віз п'ять підводних картин і 10 пейзажів. Узяв у салон літака із собою. Боявся, що в багажному відділенні роботи можуть зіпсувати. Кажу: "Це мистецтво. Якщо щось станеться, у вашої компанії не стане грошей, щоб заплатити".
— Під водою сиджу годину, не більше. Кисень у балоні стискається, і вже йде отруйний азот. Іноді спливаю за 60-70 метрів від човна. В мене картина як вітрило працює. Лягаю на спину, кладу її собі на живіт і гребу ластами. У такі моменти думаю: "Господи, сидів би оце в майстерні, пив би пивко й спокійно працював".
Користується звичайними олійними фарбами.
— З ними так само, як на сухому. Тільки колір змінюють. Червона чомусь стає коричневою, а фіолетова — синьою.
Торік п'ять разів їздив малювати на дні Червоного моря в Єгипті.
— На глибині 16 метрів адаптувався. Класно почувався. Спокій, як в утробі матері. Озираюся, а позаду стоїть отакий карасик метра на півтора, — розводить якомога ширше руки. — Доки не домалював, він не зрушив з місця — спостерігав. Тільки роззявляв великі губи, ніби від нудьги. Ця риба називається наполеон. У неї шишка на голові така, як був капелюх в імператора. А одна риба-метелик ткнулася оранжевими губами у синю фарбу. Перший раз під водою так сміявся.
По завершенні конференції присутні йдуть до автівок. Володимир бачить двох знайомих. Махає їм.
— На поверхні завжди тягне у воду, — додає на прощання. — Може, так діє азот із балонів. Це все ж таки "звеселяючий" газ.
2 
1
Коментарі
1