Ексклюзиви
вівторок, 12 вересня 2006 15:52

"Якби батько прийшов 15 років тому"

Автор: фото: Ірина КОПИСТИНСЬКА
  Віце-міс ”Ukraine International” заробляє перекладами, але мріє бути телеведучою
Віце-міс ”Ukraine International” заробляє перекладами, але мріє бути телеведучою

Інна Горук, 23 роки, закінчила факультет іноземних мов Прикарпатського університету. Може працювати вчителькою англійської, перекладачкою.

— Але мрію стати співачкою чи телеведучою, — зізнається. — Торік на конкурсі "Міс Прикарпаття — 2005" підійшла до організаторки Тетяни Терсенової-Завадовської. Сказала, що хочу співати. А вона відповіла: "Твоє місце на конкурсі краси".

У травні Інна стала першою віце-міс на "Міс Ukraine International", фінал якого проходив у Тунісі.

— Організатори не пояснили нам, чому конкурс відбувався за межами України, — дивується Інна. — Коли виходили у купальниках, туніські чоловіки кричали нам: "Наташа, я тебя люблю". То єдине російське ім"я, яке вони знали.

Після перемоги Інні запропонували представляти Україну на "Міс World International" у Японії.

Ми зустрілися у ресторані "Шансон", що в центрі Івано-Франківська.

На тонкому зап"ястку Інни — недорогий годинник і срібний браслет. Інших прикрас немає.

— Люблю тільки дорогі прикраси, але щоб їх було мало. Обожнюю діаманти, — закидає ногу на ногу. — На "Міс України" мені подарували золоту підвіску з діамантами, сапфірами і смарагдами. Це — найдорожча моя річ.

Залицяльники щось дарують?

— Багатих кавалерів у мене ще не було, — опускає очі. — Хоч залицяльників не бракує. Але серйозного хлопця поки що не маю.

Замовляє зелений чай.

— Він добре впливає на шкіру, — пояснює. — Чорного не люблю. А ще п"ю натуральні соки і негазовану мінералку. Коли похмура погода, можу зробити каву. Міцних напоїв зовсім не вживаю. Хіба що зрідка трохи білого вина.

З чого починаєш свій ранок?

— З молитви. Мене цього змалку навчили в гімназії. Потім випиваю склянку води з лимоном.

Трохи кокетуючи, дівчина наливає чаю із білого порцелянового чайничка собі в чашку.

Надя з Америки висилає красиве взуття

— Люблю солодке, але мушу стримуватися, — кидає півложечки цукру. —  Обожнюю чорний шоколад, можу з"їсти плитку на тиждень. Але солодке замінюю сухофруктами. І сама готую овочеві рагу.

Дотримуєшся дієти?

— Не люблю цього слова, — морщить носика. — Ну, не вечеряю після 18 години. Не їм смаженого. Щодня ходжу на фітнес і пілатес — це щось схоже на йогу. А сьогодні у мене перший урок танцю живота.

Каже, що багато читає про Японію.

— Конкурс відбудеться у Токіо 29 жовтня. Ми проведемо в Японії два тижні. Я маю привезти національний костюм і три вечірні сукні. Дорогі — по 5–8 тисяч гривень кожна. Шиє їх дизайнерка Ірина Харченко. Одна сукня — безплатна, на іншу гроші виділив губернатор Роман Ткач.

Інна зізнається, що хоче жити у столиці.

— Мрію потрапити на телебачення. Подала резюме на різні телеканали, але відповіді ще не отримала. Мама виховувала мене сама, тато нас покинув. У селі школа була поганенька, і я пішла у 1-й клас до інтернату. Жили по п"ять–вісім дівчат у кімнаті. Так не подобалося, що як тільки почула, що в Снятині відкривається гімназія, — одразу подала документи. Мама, Варвара, працювала старшим лаборантом у сірчаному руднику в селі Загайпіль Коломийського району. Потім їздила до Польщі торгувати. А недавно повернулася із заробітків з Італії — доглядала там за старою жінкою.

Заробила тобі на квартиру у Франківську?

— Досі всі гроші йшли на моє навчання. Але допомагає мені винаймати однокімнатну квартиру. Я трохи підробляю перекладами,  якось працювала на показі шуб.

Поправляє волосся.

— Спочатку я хотіла виїхати за кордон. У США в мене живе двоюрідна сестра Надя. Але не відкрили візи. Тоді поїхала у Чернівці — до іншої двоюрідної сестри, Оксани. У неї там свій ресторан "Фортуна". Працювала офіціанткою та співачкою. Платили добре. А Надя з Америки висилає красиве взуття — знає мою слабкість.

На ній світлі туфлі у квіточки, на високому підборі.

— Обожнюю високі підбори, — крутить ногою, — вони підкреслюють фігуру.

Батько за цей час не з"являвся?

— Чому ж, подзвонив. Я не наважилася відмовити йому зустрітися. Подарував мені дві золоті каблучки. Але мені було вже паралельно. У нього є дружина, діти. От якби він прийшов 15 років тому...

1983, 24 червня — народилася в селі Келихів Снятинського району на Івано-Франківщині
1989 — пішла в перший клас Снятинської школи-інтернату
1993 —  почала навчатися у Снятинській гімназії
2000 — офіціантка та співачка у ресторані "Фортуна" в Чернівцях
2001 — факультет іноземних мов Івано-Франківського національного університету ім. В. Стефаника
2005 —  стала "Міс Прикарпаття"
2006, лютий — третя віце-міс на конкурсі "Міс Україна"
2006, травень — перша віце-міс на "Ukraine International"

Зараз ви читаєте новину «"Якби батько прийшов 15 років тому"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути