— Недавно уві сні брав похідну з функції. Як прокинувся, то не зміг відтворити задачі, — каже 15-річний Артем Янчак зі Львова.
Хлопець здобув перше місце на Всеукраїнській олімпіаді з хімії. Вигравав олімпіади з математики. Зацікавився інформатикою. 2013-го виграв конкурс "Найрозумніший".
Артем навчається в 10-му класі фізико-математичного ліцею. Його батько — акушер-гінеколог, зараз займається фармацевтичним бізнесом, мати — неонатолог-реаніматолог. Встає хлопець о шостій ранку. Йде на плавання, потім — на навчання. Тричі на тиждень додатково відвідує курси з німецької. На вихідних вивчає англійську та ходить на гурток з авіамоделювання.
— Одноліткам зі мною буває нецікаво, — розповідає Артем. — Три роки тому я вирішив розмовляти книжною мовою. Не люблю говорити на теми, які стосуються повсякденного життя. Про навчання в ліцеї, про дівчат. Із ними треба будувати стосунки, а не обговорювати, як це робити. Добре почуваюся в дівочому колективі. Щоб дівчина мені сподобалася, має бути розумною. Без радикальних політичних поглядів та шкідливих звичок, урівноваженою.
Одним словом я б себе охарактеризував "розслаблений". Мене важко вивести з рівноваги. Не нервуюся через негаразди, а спокійно шукаю, як їх вирішити.
Артем бере участь в американській та німецькій освітніх програмах. Вони оплачують талановитим випускникам з України навчання за кордоном.
— Хочу здобути освіту в США або в Німеччині, — говорить. — Там напевне залишуся і буду займатися наукою. Про українських науковців можна почути зневажливе: "Живуть на хлібі й воді". А щоб забезпечити сім'ю, турбуватися про своє здоров'я та світ побачити, треба заробляти більше. Яка користь із мене Україні, якщо буду бідним науковцем? А звідти можу допомагати українським випускникам здобувати освіту за кордоном.
Хлопець щомісяця отримує президентську стипендію — 1243 грн — за перемогу у всеукраїнській олімпіаді. Готується виграти міжнародний грант — 11 тис. грн. Ці гроші хоче вкласти в ремонт балкону батьківської квартири.
— Цікавлюся освоєнням космосу. Між Росією і Заходом постійна конфронтація. Проте цього місяця на Марс сяде космічна станція, над якою Росія працює спільно з ЄС. Хочеться, щоб війна нарешті завершилася. Від неї найбільше страждають діти. Та й економічно це нам невигідно. Якби я став президентом, то зробив би так, щоб люди отримували гідну зарплатню. Чомусь ті, хто приходить до влади, думають про власне збагачення, а не про те, як покращити життя в країні.
Артем Янчак цікавиться творчістю польського письменника-фантаста Станіслава Лема. Слухає класичний рок.
— Він почав говорити реченнями в рік і 7 місяців. Згодом почав рахувати. Якось у пісочниці розповідав дітям про гідравліку в машині. Його питають: "Хлопчику, скільки тобі років?". Відповідає: "13". А мав два, — згадує мати Людмила Янчак, 38 років.
— Не думала, що буде добре вчитись. То малим через паркан перечепиться, то у стовп вдариться. А навчатися йому легко. Я його не виховую. Швидше — він мене.
Почав плавати, а я не вмію, то теж навчилася. Порадив хорошу книжку, я вирішила почитати. Ми дружимо. Прибираю безлад у нього в кімнаті. Дбаю про збалансоване харчування. Контролюю його заняття спортом. Артем із 6 до 10 років займався карате. Навіть зайняв третє місце на всеукраїнських змаганнях. Але закинув. Вразило, як сказав: "Мамо, я більше не можу бити людей".
3 
1
Коментарі