— Коли сію квіти, першими сходять бур'яни. Якщо їх викосити, а квіти полити, ті зацвітуть. Так і в житті: бур'яни вилазять першими й нищать цвіт нації, — каже скульптор 55-річний Василь Рижук із Луцька. Засадив 400 км узбіч автотрас декоративними соняшниками й чорнобривцями.
Василь Андрійович сіє квіти протягом 19 років. 2010-го потрапив до Книги рекордів України за 120-кілометрову доріжку чорнобривців.
— Уперше чорнобривці з кущами калини посадив біля меморіального комплексу воїнам-афганцям поблизу села Лобачівка Горохівського району, — розповідає чоловік. — Цвіли до морозів. Звідти дорога веде на поле Берестецької битви, яка відбулася між козаками і польським військом 1651 року. Вирішив також прикрасити її квітами. Під враженням від результату перейшов на узбіччя траси до Львова. А потім і на інші дороги. Став сіяти чорнобривці й соняшники на роздільних смугах.
Щовесни довбаю закам'янілий ґрунт. Викидаю залишки бетону й асфальту. Розчищаю кущі й чагарники для нових насаджень. Літом сапаю, прополюю і поливаю.
Щоб швидше садити, прилаштував до машини "Ауді-80" "лапу" від культиватора. Помалу їхав і робив рівчачок. У нього кидав насіння. Якось застряв у піску. Приїхала поліція. Думали, напився і з'їхав. Перевіряли документи, просили дихнути. Не могли повірити, що сіяв квіти. Коли зрозуміли, разом посміялися. Допомогли витягнути авто.
Якось тією "лапою" зачепив метал, аж машину підкинуло. Підходжу, а там снаряд. Викликав саперів. Через 8 метрів знайшли ще й міну. З того часу саджаю лише вручну.
Глибокої осені збираю насіння і вириваю сухі пагони. Мішки з насінням дарую сільським радам. Роздавав його на Майдані. Співачці Катерині Бужинській на день народження подарував трильйон чорнобривців.
Василь Рижук висаджує високі й пишні сорти чорнобривців. Його декоративні соняхи мають до 100 і більше квітів на стеблі.
— На одному нарахував 128 квіток. Деякі виростають заввишки 4 метри, — продовжує Василь Андрійович. — На світанку, коли небо голубе, а соняхи й чорнобривці розквітлі — це справжній живий прапор України. Тому назвав проект "Квітучий прапор України".
Не раз просив владу його фінансувати. Досі ніхто не відгукнувся. Заробляю на нього сам скульптурами й монументами, які виготовляю на замовлення. Посадити квадратний метр чорнобривців коштує зо 200 гривень. А 400 кілометрів сягнуть за мільйон. Якби мав дружину, волоски повисмикувала б за розтрату таких грошей. Поки я у її пошуку, — сміється чоловік.
— Прості люди відгукуються. Приходять полоти бур'яни, садити квіти, допомагають грошима — по 100, 50 гривень. Часто впізнають і запрошують за стіл. Якось сіяв. Підійшла жінка. Каже: "Пане Василю, йдіть сюди. Ви зранку не їли, я вам сніданок приготувала". Заходжу до неї, а там чого тільки немає — борщ, пироги, компот.
Бджолярі не раз давали баночку меду. Один час не мав чим їздити, бо потрапив в аварію. Возили з людьми розсаду у мішках автобусом. Водії відмовилися брати з нас гроші.
Цього літа працював на узбіччі в селі Чаруків. Якась жіночка поцікавилася, що тут робимо. Кажу, готуємо землю для квітів. Вона здивувалася і запропонувала допомогу. Виявилося, то тутешня голова сільради, пані Жанна. Наступного дня завезла землі й підготувала ґрунт. Коли була посуха, директор водоканалу дав поливальну машину. Поливали й пожежники, — каже Рижук.
— Люблю підходити до незнайомців і запитувати, хто насадив стільки квітів. Слухаю, як із вдячністю розповідають мені про мене. Але чув і неприємні слухи, що мені платять за це мільйони. Нібито маю дорогі іномарки, набудував шикарних маєтків, скупив гектари земель. Насправді, живу в квартирі на 9-му поверсі кооперативного будинку. Не маю жодного метра землі. Люди запитують, навіщо витрачаю на квіти кошти, час і сили? Радять сіяти цибулю чи часник — матиму гроші.
Не можна приймати допомогу від школярів
— Зіштовхнувся з купою бюрократії — потрібно зібрати багато паперів на дозвіл садити квіти, — говорить скульптор Василь Рижук. — Раніше від міста хоч допомагали розпушувати ґрунт. Але останні п'ять років і цього нема.
Зате є низка заборон. Не маю права закривати дорожні знаки, за технікою безпеки — приймати допомогу від школярів. Але відколи на роздільних смугах ростуть квіти, люди перестали переходити й переїжджати дорогу в недозволених місцях. Також квіти висотою до метра допомагають водієві не засліплювати зустрічні автомобілі.
Не раз були сутички із владою, — додає Василь Андрійович. — На виїзді з Луцька розробив проект посадки квітів на кругу. Виніс сміття, підготував ґрунт. Це побачили працівники департаменту міської ради, які займаються насадженнями. Почали сваритися. Погрожували поліцією. Я їх не послухав. Торік ситуація при в'їзді повторилася. Сказали не садити, бо робитимуть ремонт. У результаті — ні ремонту, ні квітів.
3 
1
Коментарі