пʼятниця, 17 лютого 2012 00:00

40 років тому папуаси перестали їсти людей

— Я не боявся потрапити в меню, бо тепер туземці мирні люди. Ще 40 років тому вони були людожерами і з'їдали чужинців, але тепер людей не чіпають. Хоча у сім'ї вождя досі зберігаються сушені голови, — каже рівнянин 39-річний Ростислав Шикула про плем'я папуасів із Папуа — Нової Гвінеї.

Ростислав збирає рідкісних комах, молюсків, змій та морських тварин. Заради поповнення колекції щороку вирушає у подорожі.

— Вони полюють на дичину. Якщо вдається підзаробити у туристів пару баксів, купують сигарети та сірники у порту. Курять усі, як паровози, часто скручують собі листки табаку. Більше ні на що їм гроші не потрібні, ходять голі-босі, тільки у поясках.

Спілкувався з ними на мигах та трохи англійською. У багатьох жінок племені обрубані пальці на руках. Це ознака того, що у папуаски загинув чоловік або брат. За убитого чоловіка вдова мусить відтяти собі палець.

За вечерю заплатив аборигенам кілька доларів. Туземці закололи і засмажили для нього свиню. Це єдина живність, якою володіє плем'я. Ні курей, ні худоби не тримають. Живуть з полювання, збирають кокоси та плоди хлібного дерева.

На ніч запропонували мені одну з жінок племені. Коли відмовився, вождь розсердився. Він не міг второпати, чому я гидую такою красунею — з обвислими грудьми і нечищеними зубами, — сміється мандрівник. — Там ніхто зуби не чистить та ніколи не миється. Але від них не смердить.

З вождем випили місцевого алкоголю — соку пальми, що перебродив. Папуаси п'ють його перед сном і марять. Бражка має лише 10-15 відсотків міцності, тому мене не звалила.

На світанку пішов з провідниками у джунглі. Показав туземцям фотографії комах, які хоче знайти.

— Вони мене питають: "Ти хочеш їх з'їсти? Ні? То нащо його ловити?" Провели у місце, де жуків і метеликів повно. Я наловив кілька штук голими руками. Але мій фотоапарат здох від надмірної вологості. Це ж дощові ліси, там навіть дихати важко.

На згадку подарували мені котеку — півметрову прикрасу, що вдягається на фалос. Її роблять із сушеного гарбуза і чіпляють на голе тіло за допомогою мотузок. У племені це обов'язковий атрибут чоловіків. Котеку знімають тільки перед жінками та щоб справити нужду.

Об'їхав 18 країн і 12 морів

Ростислав Шикула викладає на кафедрі біології у Рівненському економіко-гуманіторному університеті. В одному з кабінетів відкрив музей зі своєю колекцією. Частково його подорожі спонсорує університет.

— Ректор дає гроші на авіаперельоти, а всередині країни пересуваюся за свої, — розповідає Ростислав. — Живу у готелях без зірочок, бо звик до спартанських умов. На все харчування по Індонезії витратив 300 доларів, а переліт обійшовся у 1100. Подорожую у британському камуфляжі, бо в ньому не жарко. Маю спеціальний годинник, який міряє висоту та атмосферний тиск. Знаю п'ять іноземних мов, але ношу із собою електронний перекладач ще на 20 мов.

Об'їхав 18 країн і 12 морів. За 30 років назбирав понад 2,5 тисячі комах. Сам ловлю, сам сушу. Щоб не чіплялися іноземні митники, заливаю деякі експонати спиртом, який купую у місцевих аптеках. Кажу, що то засіб для потенції — і всьо, мужики окидають розуміючим оком та пропускають.

Показує пляшку із китайським бальзамом — подарунок друзів. У ній залиті спиртом скорпіон, морська зірка, кобра, морський коник, корінь женьшеню.

— 50 грамів такої хильнеш і не спиш 3-4 години. Міцний енерджайзер, але бережу про всяк випадок.

 

Зараз ви читаєте новину «40 років тому папуаси перестали їсти людей». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

31

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути