У суботу по обіді на Кременчуцькому водосховищі поблизу Черкас сидить 30 рибалок. Надворі -17°С.
— Зловив із десяток таких, як пальці. Котові буде попробувати. Учора в мене взагалі не клювало, — чоловік років 50 сидить у поліетиленовому саморобному наметі неподалік берега. Називатися відмовляється. — Хтозна. Може, ти з рибінспекції.
За 2-3 км од берега 74-річний Євген Антонов дістає з ополонки окуня. Доти зловив таких уже шість.
— Де видно темні плями, там прозорий лід. Бо дуже глибоко й вода замерзає рідко. Але якраз там є шанс упіймати велику рибу. Як на вихідні потепліло — то кльов кращий був. А зараз рибу морозом до дна "придавило". Вона боліє.
За 20 м у поліетиленовому наметі рибалить Володимир Даценко. На ньому троє штанів, куртка-аляска, валянки й рукавиці. Ще нічого не впіймав. Сидить зранку. Ловить на мотиля.
— У цій палатці тепло. У мене за день і лунка ні разу не замерзла. Тільки риба не ловиться. Їй тоже холодно. Зате я відпочив, свіжим воздухом подихав.
64-річний Олександр Олексієнко від маршрутки до Дніпра дістається пішки. За день долає близько 10 км. Інколи, шукаючи риби, від берега в бік фарватеру просвердлює близько 30 ополонок.
— Буває, за день ловлю 4 кілограми, а буває, геть нічо не клюне. Один мій знайомий узимку на рибалку принципово не їздить. Кілька років тому вдома наївся несвіжого холодцю. Одягнув новий теплий комбінезон. Приїхав на Дніпро. Не встиг розкластися, як йому "припекло" в туалет. А навколо немає ні кущика, ні очерету. Рвонув у бік найближчого острова. Залишалося якихось 30 м. Дивлюся, раптом повертається і повільно йде назад. Не встиг добігти та скинути комбінезон. Мовчки зібрав речі й пішов на тролейбусну зупинку. Коли його питають, чого не їздить рибалити, каже: "Та гори вона пропадом, така чортова рибалка".
На риболовлю взимку Олександр Пилипович ходить щодня. Бере стільчик, вудку, 25 м мотузки з гачками, щоб рятуватися, якщо провалишся. Ще бур і пішню, аби крутити і рубати лід. Накриває себе поліетиленовим рукавом із запаяним верхом. Обідає бутербродом із ковбасою чи салом, п'є каву з термоса. Біля ополонок розкидані пляшки з-під пива та горілки.
— Ніколи не беру спиртного. Якось зі мною поїхали хлопці. Понапивалися. Один двічі в лунці скупався. Ледь випровадив їх на берег, — згадує Олександр Пилипович. — А торік у березні на моїх очах втопилися кілька рибалок. Товщина льоду була 40 сантиметрів. Але він був крихкий, як крупнозерниста сіль. Хлопець, вагою до 100 кіло, піднявся зі стільчика, а його ноги так і загрузли в лід. Він упав на живіт і якось вибрався. Я за ним та іншими гуськом до берега. Кілька рибалок не дійшли. Глибина в тому місці була 4 метри. Ще раніше втопилася жінка, яка продавала мотиля, їжу та горілку на розлив. У неї на гривню можна було купити три вареники і сто грам.
Окуня спокушають срібним ланцюжком
— 25 — 30 градусів морозу — то ідеальна погода для кльову окуня, — каже 32-річний Микола Майор. Він ловить окуня на блешню й мотиля на річці Тясмин у райцентрі Кам'янка на Черкащині. — Зараз трохи потепліло, сонечко виглянуло, — нам харашо, а рибі це вже не подобається, бо давлєніє на барометрі падає.
Рибалка кожні 5-10 хв. буром свердлить 40-сантиметрову кригу. Шукає місця, де скупчився окунь.
— Хоч і замерз на кізяк, але 12 штук, як репаники, витягнув. Грамів по 200-300. Пузаті від ікри. На дві сковороди потягнули.
Неподалік сидить чоловік років за 50 у лисячій шапці. Називається Сергієм. Він рибалить на балансир — штучну рибку з двома гачками.
— Оце як падає в окуня кльов, то його можна спокусить цепочкою. На балансир чіпляється срібна цепочка сантиметрів на два. Як підсмикуєш рибку, то та цепочка у воді тихесенько дзеленчить. Той дзенькіт на окуня діє, як валер'янка на кота. Риба аж казиться. У мене щука обірвала таку цепочку з балансиром. Нову ще не купив, бо 25 гривень коштує.
2 
1
Коментарі