"Анатоль! Я пішла в органний зал на концерт. Якщо схочеш, то приходь. Надя", – таку записку знайшов серед родинних речей 48-річний Адріан Кос, культурний промоутер із Торонто. Її написала його мати 76-річна Надія Кос. Адресувала його батькові, композитору Анатолію Кос-Анатольському (1909–1983). Адріан Анатолійович передав фото артефакту Львівському органному залу, про який і йдеться в тексті.
Кос-Анатольський народився в Коломиї на Прикарпатті. Під час навчання в гімназії почав писати пісні, створив хор. Перебрався до Львова, вивчився на юриста. Потім закінчив консерваторію, влаштувався туди викладати. Написав понад 500 музичних творів, також складав вірші.
Коли Анатолію було 52, померла його дружина Соня. За кілька років познайомився з Надією, студенткою Дрогобицького музичного училища, молодшою на 36 років. Сьогодні вона працює завідувачкою відділу хорового диригування музичного коледжу ім. Станіслава Людкевича у Львові.
– Він приїхав до нас в училище, – згадує. – Студенти влаштували концерт. Я була ведучою і співала в хорі. Анатоль сидів у першому ряду й увесь час дивився на мене. Я теж не могла відірвати від нього погляду – такий красивий, елегантний, харизматичний. Після концерту підійшов, говорив компліменти, усміхався.
Наступного року я вступила у Львівську консерваторію. Ми почали зустрічатися. Люди говорили про різницю у віці. Що він уже відомий, а завів стосунки зі студенткою. На нього накинули оком багато жінок. Соромилася спочатку. Але, видно, доля присудила мені його. Побралися, народила двох синів. Життя було святом. Постійно ходили на концерти і прийоми. Спочатку поодинці, а коли діти підросли – разом.
Припускаю, це була весна 1977 року. Анатоль приймав іспити у студентів консерваторії. А я зібралася в органний зал. Написала записку й лишила на столі в нашій квартирі на вулиці Глібова. Бо після роботи він перш за все йшов у кабінет. На концерт не встиг, прийшов уже під кінець. А потім ми рушили на шпацер.
7 
35413
Коментарі