НА ЧЕСТЬ ВОЛОНТЕРА ГЕОРГІЯ ТУКИ НАЗВАЛИ БТР
ПЕРШІ ПІВТОРА-ДВА МІСЯЦІ ТИХЕНЬКО РОБИЛИ СВОЮ СПРАВУ. На власні гроші купували ліки й одяг для знайомих на фронті. Ящики з найнеобхіднішим стояли по квартирах і балконах. Потім зрозуміли: потрібен якийсь розголос, бо власних коштів не вистачає. Створили спільноту, вийшли в соцмережі. Грошові надходження збільшилися в рази. Та й телефони через кілька тижнів почали розривалися – з фронту просили допомогу.
Волонтерською роботою займаюся по 18 годин на добу. Лягаю спати о другій ночі, прокидаюся о восьмій ранку. Якось порахував у телефоні кількість розмов за день – 232. Раз так утомився, що ліг о 22.00 і проспав 13 годин, як мертвий.
Замовлення можемо зібрати за півдня. Дзвінок – і ми вже пакуємо машину. Якби бійці телефонували в Міністерство оборони, то місяцями тягнулася б катавасія з папірцями й тендерними закупівлями. До нас звертаються всі – від "Правого сектора" до "Альфи". Не відмовляємо нікому.
На передовій потрібно все. Каски на бійцях – старі радянські. На сучасні кевларові ціна від 60 євро. Але найбільший дефіцит – засоби виявлення: безпілотники й тепловізори. Ми закупили й віддали на фронт 50 тепловізорів. Намагаємося у шведів артилерійський приціл віджати. Вони хочуть 7,5 тисячі доларів, ми наполягаємо – 6800. Торгуємося.
Коли почалися обстріли "Градом", найбільші проблеми виникали в частинах, чиї табори знищили. Під час обстрілів хлопці вискакують з окопів, із бліндажів у чому спали. За 20 хвилин від табору нічого не лишається. Треба повторно їх одягати.
Збираємо будь-який теплий одяг. Хлопці на передовій досі в літній формі. Закуповуємо термобілизну, флісові куртки, светри, зимовий камуфляж. Якщо літній комплект коштував до 500 гривень, то зимовий обходиться втричі дорожче.
Нещодавно Міністерство оборони для прикордонників закупило кожухи й валянки. Надворі ХХІ століття. Які валянки? Що, немає сучасного взуття? Чотири тисячі пар ці козли купили по 368 гривень. Та відкриваєш будь-який інтернет-магазин, там їх ціна максимум 270. Думаю, закупили валянки, вкрадені з держрезерву. Тендерний відкат.
Навіть потертий секондхендівський камуфляж із Європи чи Америки в рази кращий за наш новий. Наш прилипає до тіла, горить. Один із виробників запросив мене до компанії, що виконувала замовлення Міністерства оборони. Ми протестували камуфляж на займання. Він спалахнув! Синтетика. Тому одяг купуємо за кордоном. Весь беушний, бо на новий грошей немає. Із Британії веземо шоломи й машини. Медикаменти – з Ізраїлю чи Сполучених Штатів.
Учора в мене був командир 3-го батальйону 30-ї бригади. Він півроку на передовій. За цей час не бачив жодного волонтера. Є підрозділи, до яких ніхто з волонтерів не добрався, бо не зверталися по допомогу. Вони на війні. Їм не до того. Вони не знають, до кого звертатися.
Зв'язок із фронтом тримаємо через інших волонтерів або методом ОБС – одна баба сказала. В зону АТО їздимо власними машинами. За ці місяці нам подарували їх три. Дві використовуємо, а "Газель" віддали 8-му полку. Вона там прожила три дні, на четвертий її "Градом" накрило.
Чимало хто готовий власною дорогою машиною везти допомогу в зону АТО. Один чоловік "мерсом" туди їздив, другий – джипом БМВ. Але це недоцільно. Бо дороги розбиті. Який сенс потім витрачати великі кошти на ремонт авто? Краще на ці гроші щось придбати.
За півроку через наші руки пройшли мільйони два доларів грошима. Скільки одягу й обладнання – збилися з рахунку.
Матеріальна спроможність донаторів виснажується. Бо статки зменшуються. Та більше шкоди приносить пропаганда перемир'я. Люди розслабляються і вважають, що нема сенсу далі допомагати армії.
Донатори – від пенсіонерів до бізнесменів. На столі в мене картонна коробка з 113 гривнями з копійками. Їх приніс 4-річний хлопчик – віддав свою скарбничку, куди збирав на машинки. Є чоловік. Йому за 80, родом із Москви, живе в Києві. З кожної пенсії приносить 1,5–2 тисячі гривень. Якось приїхала родина переселенців із Криму, принесли 15 чи 20 тисяч гривень. Як не намагався довести, що їм гроші потрібніші, вперлися: ні, на військо. Молодята з Нью-Йорка передали на закупівлю Celox (порошок для зупинки крові. – "Країна") кілька тисяч доларів, які отримали в подарунок на весіллі. Найбільша сума, що отримали з одних рук, – 50 тисяч доларів.
На початку вересня до мене дійшла інформація, що волонтери, які відправляють поранених на лікування в Ізраїль, гріють на цьому руки. Лікування там коштує 80 тисяч доларів, а волонтери оголошували про 300 тисяч. Цим уже зайнялася прокуратура Ізраїлю.
З фронту хлопці передають "сувеніри". Місяць тому ніж у чеченів віджали. Він у моїй шухляді в столі валяється. Є козацька папаха. Вдягаю її на манекен біля робочого столу. Прапори триколори у нас перевернуті біля сміттєвих кошиків висять. Хлопці з 41-го батальйону на знак подяки назвали моїм іменем БТР.
Востаннє в зоні АТО був місяць тому. На блокпості під час перевірки документів щось засвистіло. Солдати на землю попадали. Ми з волонтером Ромкою Сініциним сиділи в машині. Стислися, перехрестилися. Вибухівка майже поряд пролетіла, в полі ляпнула. Та не вибухнула.
Охопив відчай, коли побачив, в яких умовах воюють хлопці. У них не було спальників і розлазилися берці – суперклеєм склеювали. Коли підполковник попросив привезти йому з Києва штани, бо в нього на власних чотири латки, від люті я кулаки стис.
На передовій ніякого перемир'я немає. Щоденно тривають обстріли. Інформація, що оприлюднюють в Міноборони про двох-трьох загиблих на день, – відверта брехня. Люди гинуть десятками й сотнями, доки в Києві говорять про мир задля міжнародної підтримки, ще чогось.
Георгій Тука в офісі "Народного тилу" – столичного волонтерського руху. Тут щодня працює близько 30 волонтерів. Нині збирають теплий одяг, що передають на передову в зону АТО
3 
1
Коментарі