У дитинстві, їдучи рейсовим автобусом до бабусі на Чернігівщину, я з нетерпінням чекав 15-го кілометра дороги Сосниця – Короп. Там, поблизу села Купчичі, стояв старий дерев'яний вітряк. Щоразу, побачивши його, я подумки пригадував рядки зі шкільної читанки:
Фу-фу-фу, фуркоче млин.
Вас багато, я – один.
Зернове господарство тривалий час було основою економіки наших земель. Тож млини вкривали Україну від Закарпаття до Слобожанщини. 1895 року тільки на Чернігівщині нарахували 704 вітряні, водяні та парові млини.
Торік прізвище Мельник обійшло Шевченка за розповсюдженістю в Україні – 174 тисячі. А є ще й похідні – Мельничук, Мельниченко, Мірошниченко, Млинарж, Дерменжі. Його німецький відповідник Мюллер – найпопулярніше прізвище в Німеччині й Австрії, посідає 10-те місце у світі.
Млин вважали містичним місцем. Подейкували, мельник – людина знаюча. Приятелює з чортом, а для добрих баришів приносить демонічним істотам і духам тваринні жертви. Вірили, що в покинутих млинах нечисть влаштовує шабаші. А дідька називали винахідником вітряка, він міг крутити його крила навіть за безвітряної погоди.
Купчицький належить до вітряків стовпового типу. Корпус двоповерхової будівлі був посаджений на опорний стовп і повністю повертався за вітром. Перший поверх займала комора. На другому було виробниче приміщення з механізмом, що приводив у рух кам'яні жорна та перемелював пшеницю й жито на борошно.
Його спорудив між 1914-м і 1917 роком місцевий землевласник Пимон Кохан. За радянських часів чоловіка заслали на Північ. Восени 1943-го німці спалили село. Вогонь зачепив і млин, але його відновили. 1992-го тутешнє сільгосппідприємство взялося лагодити старий вітряк. Проте дошки брали невисушені, тому лопаті не оберталися. Деревину почали руйнувати шкідники.
Торік селяни відреставрували пам'ятку. Взяли до уваги помилки попередників. Для консервування деревини витратили 40 л олифи та 20 л дизельного пального.
5 
35413
Коментарі