Коли Антон Мирзін востаннє
Тікав
Увесь 2014 рік активно відслідковував події в Україні й робив плакати на ці теми. Вони були критичного спрямування. Однак погрози отримував лише кілька разів. Восени арт-директор центру сучасного мистецтва "М17" Єлизавета Бєльська запропонувала показати роботи на виставці в Києві. Її відкриття відбулося 28 жовтня. З цього дня почав отримувати погрози з РФ. В есемесках писали, що знайдуть мене і вб'ють. 5 грудня вирішив тікати в Україну. За два дні вже був у літаку. На російській митниці проблем не виникло, а от з аеропорту "Бориспіль" випускати не хотіли. Довго перевіряли. Розпитували, для чого прилетів. Визволили представники "М17", які прийшли зустрічати.
Спілкувався з батьками
Вранці 7 грудня 2014-го востаннє бачив батька й маму. Поставив перед фактом, що мушу покинути Перм. Вони розуміли: в Росії мене можуть вбити за антипутінські плакати. Періодично спілкуємося через соціальні мережі. Телефонувати батькам боюся, щоб не наражати їх і себе на небезпеку. Хочу повернутися додому, але поки що не можу.
Просив про допомогу
Одразу після переїзду в Україну відніс у міграційну службу документи, що потребую політичного притулку. Минуло 11 місяців – тиша. Звернувся по допомогу до журналістів, запросив юриста з ООН. Разом пішли в міграційну службу знімати сюжет. Там усі бігали й панікували. За два місяці видали документ особи, яка потребує особливого захисту – тепер знаю, що до 2020-го Україна не видасть мене Росії. Політичний притулок отримав за рік.
Писав книжку
У серпні 2016-го закінчив писати роман "Том хаоса" в жанрі інферно-реалізму – коли реальність описують як жах. Книжку опублікував в інтернеті.
Відвідував Верховну Раду України
У лютому торік мав там виставку "Перекличка". Домовилися, що підготую 15 плакатів і афішу. Це були портрети офіційних осіб Росії з прізвиськами. Коли прийшов на виставку, помітив, що чотирьох робіт немає. Вилучили плакати із зображеннями міністра закордонних справ Сергія Лаврова, голови Ради Федерації Валентини Матвієнко, опозиційного політика Олексія Навального і Дмитра Пєскова, прес-секретаря президента Путіна. Намагався з'ясувати причини такого рішення, але імен цензорів мені так і не назвали. Українські ЗМІ оминули виставку увагою. Натомість російські розкритикували її.
Переїжджав
Намагаюся змінювати місце проживання кожні півроку. В Києві спочатку мешкав у хостелі, а потім орендував кімнату. П'ять місяців тому переїхав в інше помешкання. Живу з господарями – літньою парою. За кімнату плачу 3 тисячі гривень плюс комунальні послуги.
Витрачав велику суму грошей
Кілька тижнів тому змушений був віддати 400 гривень за ремонт ноутбука. Він допомагає заробляти на життя. Офіційно влаштуватися на роботу в Україні не можу. Коли роботодавці дізнаються, що маю статус особи, яка потребує додаткового захисту, ввічливо відмовляють. Доводиться шукати підробіток в інтернеті: перекладаю, пишу рерайти.
Малював плакат
Минулого тижня. Переймаюся питанням пенсії в Росії – через батьків і своє майбутнє. У РФ офіційно працював 15 років, весь цей час із зарплати вираховували податок у пенсійний фонд. Зараз збираються збільшити пенсійний вік (для чоловіків – до 65 років, для жінок – до 63. – Країна). У середині 2000-х діяла накопичувальна система – держава виплачувала надбавки, що можна було покласти на депозит. Тепер ці гроші витрачають на війну. На плакаті зобразив пенсію в образі маніяка, який іде за всіма як смерть.
Отримував погрози
Кілька днів тому надійшло повідомлення з фейкової сторінки: "Знаємо, де ти живеш. Скоро до тебе прийдемо". Нічого не відповів, користувача заблокував. На телефон погроз майже не отримую, бо свій номер нікому не даю. Одразу після переїзду щодня були сотні смс і дзвінків.
8 
35413
Коментарі