середа, 28 лютого 2018 16:03

Військові сидять колом, а в центрі – відро з телефоном

Коли Сашко Лірник востаннє

Отримував листи

Тиждень тому надійшли два: один із Донецька, другий – із Криму. В першому мати з дитиною писали, що на українському телебаченні можна дивитися лише мої передачі. Так і є. Наш інформаційний простір досі неукраїнський.

Одягав смокінг

2011 року мою програму "Світанок" на ICTV номінували на премію "Телетріумф". Спеціально для дефіле червоною доріжкою купив смокінг. Став фіналістом. Директор каналу зі своєю донькою робив зі мною фото – гордився. Але наступного дня програму закрили. Поки не номінували, власники каналу на неї чхати хотіли. Коли ж виявилося, що це – рейтингова передача, яка отримує премії і має національний колорит, вона стала небезпечною. Випуски були записані на місяць уперед – їх кинули під ніж і навіть не дали попрощатися з глядачами. Люди обурювалися – ще два роки писали мені на адресу каналу. Маю мішки листів. Завіз їх до тітчиного дому на зберігання. Смокінг висить у шафі. Жартую, що чекає на "Оскар".

  Сашко Лірник, 55 років, казкар. Справжнє ім’я – Олександр Власюк. Народився 24 січня 1963 року в місті Умань на Черкащині. Закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту. 12 років жив і працював у російському Мурманську. Заснував там українське земляцтво. Повернувся в Україну 1997-го. Організував будівельну фірму. Вона діяла до 2014-го. Грав у гурті ”Вій”. 33 роки придумує та розповідає казки. 2000-го отримав звання ”Найкращий дитячий письменник України”. Записав п’ять альбомів зі своїми казками та опублікував дві книжки ”Казки Сашка Лірника для дорослих і дітей”. Написав і поставив чотири ”Зіркові вертепи” на фестивалях ”Карпатія” й ”Зірковий новорічний вертеп на Майдані”. Три роки вів передачу ”Казки Лірника Сашка” на Першому Національному. Її закрили ­2002-го. Із 2010 року – автор і ведучий програми для дітей ”Світанок” на каналі ICTV. За рік її закрили. Знявся в художньому фільмі за мотивами власної казки ”Про вдову Ганну Шулячку, Чорного козака і страшне закляття”. Написав сценарій мультсеріалу ”Моя країна – Україна” та анімаційного фільму ”Про чотири роги і козацький рід”. Позаторік за волонтерську роботу і виступи на фронті отримав нагороду ”За заслуги перед Збройними силами України” Захоплюється кулінарією. ”Я – чудовий кухар. Щоліта відпочиваємо із сім’єю на туристичній базі. Наприкінці готую на всіх велетенський казан бограчу”. Із дружиною Лесею мають двох синів, доньку і двох онуків. Живуть у Києві
Сашко Лірник, 55 років, казкар. Справжнє ім’я – Олександр Власюк. Народився 24 січня 1963 року в місті Умань на Черкащині. Закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту. 12 років жив і працював у російському Мурманську. Заснував там українське земляцтво. Повернувся в Україну 1997-го. Організував будівельну фірму. Вона діяла до 2014-го. Грав у гурті ”Вій”. 33 роки придумує та розповідає казки. 2000-го отримав звання ”Найкращий дитячий письменник України”. Записав п’ять альбомів зі своїми казками та опублікував дві книжки ”Казки Сашка Лірника для дорослих і дітей”. Написав і поставив чотири ”Зіркові вертепи” на фестивалях ”Карпатія” й ”Зірковий новорічний вертеп на Майдані”. Три роки вів передачу ”Казки Лірника Сашка” на Першому Національному. Її закрили ­2002-го. Із 2010 року – автор і ведучий програми для дітей ”Світанок” на каналі ICTV. За рік її закрили. Знявся в художньому фільмі за мотивами власної казки ”Про вдову Ганну Шулячку, Чорного козака і страшне закляття”. Написав сценарій мультсеріалу ”Моя країна – Україна” та анімаційного фільму ”Про чотири роги і козацький рід”. Позаторік за волонтерську роботу і виступи на фронті отримав нагороду ”За заслуги перед Збройними силами України” Захоплюється кулінарією. ”Я – чудовий кухар. Щоліта відпочиваємо із сім’єю на туристичній базі. Наприкінці готую на всіх велетенський казан бограчу”. Із дружиною Лесею мають двох синів, доньку і двох онуків. Живуть у Києві

Сперечався

Тижні два тому в черзі в банку попався ватник. Він говорив щось про війну – і я завівся. З початком АТО дуже нервово на все реагую, навіть до бійки доходить. Вразило, що всі пенсіонери в черзі йому піддакували. Ватників у нас багато, вони нікуди не ділися. Великій пропагандистській роботі протистоять одиниці.

Був на фронті

У грудні 2017-го поїхав туди розповідати свої казки. Впізнали ще на блокпосту. У всіх вимагають документи, а зі мною фотографуються. На фронті перше питання: "Де ваш котик?" Звикли по телевізору мене з котом бачити. Військові кажуть: "Передайте там, щоб нам не присилали хори і співаків, бо як почнуть співати – на душі тошно. А Лірник – завжди весело і смішно".

Знімав кіно

Два тижні тому завершили озвучку стрічки "Чорний козак". Називаю її фільмом-толокою, бо над ним працювали понад 500 волонтерів: хтось давав кошти, хтось знімався, хтось приносив костюми. Професійних акторів не було, грали селяни, друзі, знайомі. Сценарій написав дев'ять років тому. Він виграв конкурс Держкіно, але грошей не виділяли. Ходив кілька разів, скандалив. Закінчилося тим, що хряснув дверима і сказав: "Доведу, що українське кіно можна зняти і не треба на нього багато грошей". Усі ці роки знімали шматками, коли мали час. Було багато браку, кілька разів міняли концепцію. Прем'єра має відбутися навесні.

був Затриманий на кордоні

Кілька років тому в канадському аеропорту міграційний офіцер спитав: "Яка професія?" "Розказую казки дітям", – відповідаю. Він покликав усіх офіцерів – 11 чоловіків. Сказав: "Дивіться, яка Україна передова країна. Там навіть професія казкаря є".

Хвилювався перед виступом

Торік запросили в Прагу зробити виставу для української громади на честь Дня святого Миколая. Волонтери привезли близько 20 діток-сиріт, у яких батьки загинули в АТО. Муніципалітет Праги запросив нас разом відкривати центральну чеську ялинку. Зібралися десятки тисяч людей. Переживав, не знав, що сказати. Вийшов і привітався українською: "Христос народився!" А вся площа у відповідь: "Славімо його!"

Отримував дзвінки від військових

Півроку тому хлопці зателефонували серед ночі: "Розкажіть нам казочку, бо страшно". Почув вибухи і зрозумів, що не жартують. Всю ніч розповідав їм казки. Потім фото прислали з бліндажа. Військові сидять колом, а в центрі – відро з телефоном. Поклали його туди, щоб добре було чути.

Зараз ви читаєте новину «Військові сидять колом, а в центрі – відро з телефоном». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути