"Ульотні трусики бачила! Всього 400 гривень". Про що під час сесії говорять у Київському інституті міжнародних відносин

В Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Шевченка навчаються діти заможних артистів, політиків, бізнесменів, дипломатів. Заклад вважають одним із найпрестижніших і найдорожчих в Україні. Рік навчання там коштує від 20 тисяч гривень. Найбільше – на факультетах міжнародного права та міжнародного бізнесу. Контрактна форма навчання обійдеться майже в 150 тисяч гривень за чотири роки

9.20. Посеред першої пари в їдальні збирається зо два десятки студентів. На сніданок замовляють каву, круасани, сирну запіканку.

– Вчора водив Аліну в ресторан, – хвалиться хлопець у темно­синьому піджаку й жовтій сорочці. – Уявляєш, вона перший раз їла суші. Паличок ніколи в руках не тримала. Коли я замовив лобстера, вона офігєла. Питає в мене, як його їсти. Я мовчу. Навіть щипчиків не дочекалася, почала клешні смоктати.

Обоє регочуть.

– Чого ж не підказав їй, як треба?

– А я поржати хотів. Вона любить, коли сміюся з неї. Ми познайомилися через інтернет. Чесне слово, кращої дівчини в мене не було. Проста, як двері, але кльова.

На перерві біля аудиторії №419 розмовляють дві засмаглі дівчини.

– Где вы с Ромчиком отдыхали?

– Неделю сидели на Крите. Обещал меня еще в Доминикану свозить.

– Ты же собиралась его бросать?

– До июля еще потерплю. Я что, дура?

– А что ты Игорю скажешь?

– Он не узнает. На два месяца летит в Нью-Йорк к маме. А когда вернется, я как раз Ромку брошу.

Під аудиторією №22 чорнявий хлопець голосно розмовляє з білявкою в шкіряній мініспідниці. Дівчина на голову вища за нього.

– Саша, подвезешь мене сегодня домой? – дівчина цілує в щоку хлопця, вішається на шию.

– Извини, манюня. Сегодня не получится. Папа попросил ему помочь. Должен бежать.

– Ты каждый день ищешь причину, чтобы ускользнуть от меня. Мы же договаривались, что сегодня сходим куда-то вечером, – скиглить дів­чина.

– Зайка, давай я дам тебе денежек, и ты сама сходишь.

– Солнышко, а еще я хочу с девочками прошмыгнуться по магазинчикам.

Хлопець витягує з гаманця кілька купюр по 500 грн.

– А еще нужно выбрать подарок для твоей мамы. Мы же пойдем в субботу к ней на день рождения, помнишь?

Хлопець знову дістає гаманець. Виймає ще кілька купюр по 200 грн.

– Я записалась на маникюр вечером...

– Ася, какой маникюр? Посмотри на свои ногти – как будто сегодня из салона. Учись экономить. Я деньги не рисую.

Цілує дівчину в обидві щоки. Спускається на перший поверх і йде до виходу.

11.40. На вході в інститут біля курилки.

– Ну що, здав зачьот?

– Нєа, не поставила. Не розумію, чого вона ви..бується.

– А питання яке попалося?

– Про нафтопереробну галузь. Знов від папіка влетить. Я вже третій зачьот провалив. Точно стєпухи не буде.

– Зайди ще раз укінці, може, вона подобрішає. Дєвочки їй рози й Raffaello подарили. Вона їм автомати виставила.

Дівчина заходить у туалет. Біля дзеркала підводить блиском пухкі губи. Із кабінки виходить широкоплеча брюнетка.

– Недавно вернулась из Израиля. Немножко увеличила грудь и поменяла силиконовые вставочки на подбородке. Только никому не говори.

– Ты скоро станешь похожа на Барби. Макс знает об операции?

– О груди знает. Он сам финансировал. О подбородке ему не говорила. Сделала на сдачу. Еще удалила два зуба, чтобы получились ямочки на щеках. Какой у нас маршрут сегодня?

– Сначала в "Большевик", а затем – в "Дримтаун". Я там такие улетные трусики видела! Всего 400 гривен.

Дві прибиральниці натирають паркет біля бібліотеки.

– Вчора Мішу з роботи уволили. На їхній фірмі лишилися тільки директор і секретарка.

– А він у тебе ким робив?

– Та водітєльом.

– Хто ж тепер дірєктора возити буде?

– Він на таксі їздить. Каже, так йому дешевше виходить, ніж Міші зарплату платить.

– Так, а секретарку чого тримає?

– Бо вона його дочка.

Двоє першокурсників перед семінаром із німецької мови в аудиторії №419.

– Так вы переспали? – один цікавиться.

– Тихо, не кричи. Ну, ми спочатку цілувалися. Я дав їй час подумати.

– Так у вас ничего не получилось? Лучше б на боулинг в субботу­ сходили.

– Та ні. Слухай. Я її почав цілувати в шию, як ти казав. Бачив, що їй дуже хочеться.

– А что дальше? Ты шампанским ее поил?

– І шампанським поїв, і троянди подарував, а вона ламається. Каже, що я в неї перший і до серйозних стосунків вона не готова. А я пачку презервативів купив, настроївся.

– А у нее подружки красивые есть?

– Та є якісь дві. Але мені Настька більше подобається. Хоч і обламала вона мене. Ніч заснути не міг.

Дівчата на другому поверсі біля їдальні.

– А Лесю на вечірку позвемо?

– Не знаю. Вона не вміє вдягатися. Згадай її осінній плащ у горошок. Прийшла в ньому до мене на день народження, як здрастє. Тоді всі хлопці від неї в шоці сиділи.

– Тоді краще її не звати.

– Дівчата, не забувайте, у неї тато –  директор коньячного заводу. Пам'ятаєте, як вона на мій день народження ящик коньяку приперла.

– Да, на це вона щедра. Та й з такою не страшно, що хлопця відіб'є. На неї мало хто западає.

– Із нею Вєталь із четвертого курсу півроку зустрічався. Вона зараз на "мерсі" їздить чи на "бесі"?

– На Mercedes'і.

– Вєталь казав, що папа спеціально для неї салон обшив рожевим  замшем. А на весну вона собі жовтий Bentley замовила. Якщо закінчить із червоним дипломом, тато їй півзаводу перепише.

Дві викладачки в сірих спідницях до колін на першому поверсі чекають ліфт.

– Леся завтра кандидатську захищатиме?

– Та ніби. Вчора читала її автореферат. Там стільки помилок! Хай Бог простить, але хіба можна писати "який­-небудь" окремо? Таке враження, що вона в школі не вчилася.

Заходять у ліфт. Доки підіймаються на четвертий поверх, розмова триває.

– Та вона завжди так неграмотно писала. Минулого літа бачила її заяву на відпустку: "директор" через "е" у першому складі. Вона в березні заміж вийшла. На своїй кафедрі навіть не виставлялася.

Повнуватий викладач біля дошки оголошень на четвертому поверсі розмовляє зі студенткою.

– Ви б, дитино моя, раніше до мене підійшли. Тоді зміг би чимось вам зарадити. А зараз навряд чи. У мене державні екзамени, атестації, дипломи. Самі розумієте.

– Романе Георгійовичу, мама казала, що тільки ви можете нам допомогти. Я ж не прогуляла жодної пари. Не знаю, через що той викладач мене не злюбив.

– Я постараюся з ним поговорити. Підійдіть завтра о дев'ятій.

– Щось із собою взяти? Я написала три реферати й сім контрольних.

Думаю, цього не потрібно. Я ввечері мамі зателефоную. Скажу, скільки треба. А зараз ідіть, готуйтеся до решти іспитів.

×