Робота на замовлення псує смак
Із 6 років вела щоденник. Не була близька з батьками, тож записувала туди думки, які не могла озвучити рідним. Наприклад, що хочеться поцілувати хлопчика, який подобається, втекти зі школи й убити домашніх тварин, аби не мучилися в неволі. Мама знала про записи, очевидно, читала їх. Казала: "Якщо хтось знайде, тебе покарають". Вигадала історію про дівчинку, яку присоромили перед класом за відверті слова. Однак на мене це не діяло. На деякий час закопала щоденник у сусідському саду. Цього року у травні видала арт-бук NINOCHKA, до якого ввійшли і деякі дитячі переживання з того щоденника.
У школі почувалася жахливо. Дратували нудні вчителі. Таким влаштовувала бунти, тримала двері зсередини, щоб урок не почався. Я була неформальним лідером. Мене часто викликали до директора за зовнішній вигляд – сині колготи і довгий розтягнений светр без спідниці. Це були 1990-ті. У 15 років вступила в Донецьке художнє училище – там більшість були такі ж шалені, як я. Мала чудову викладачку, яка потім пішла в монастир. Я ж обрала світське мистецтво.
За рік почала заробляти ілюстратором. Перша дитяча книжка – "Троє поросят". Далі були фешн-ілюстрації, портрети і все, що тільки можна. Хотілося мати гроші. Після 20 років почав формуватися власний стиль і з'явилися перші колекціонери плодів моєї творчості. Відтоді не працюю на замовлення. Це псує смак.
Сальвадор Далі робив так: спати лягав на край канапи і брав у руку склянку з водою. Щойно починав бачити сни, м'язи руки розслаблялися, склянка падала. Він підхоплювався і біг до полотна. Я після пробудження добре пам'ятаю свої сновидіння й завжди маю під рукою щось, щоб записати чи замалювати їх.
Понад 10 років тому, коли подумувала про заміжжя, наснилося, що мене ховають разом із покійним чоловіком, як це робили у Стародавньому Єгипті. Він був козаком-характерником, мав 2,5 метра зросту. Я – набагато нижча. Мене хотіли покласти у труну першою. Я була проти. Люди готувалися до церемонії, а я бігала навколо домовини. Після цього сну зрозуміла: мені не потрібен огрядний, владний, усемогутній. Бо, якщо такий опиниться зверху, мені буде нелегко. Інтуїтивно остерігаюся великих чоловіків. Залицявся оперний співак із Києва, який важив 150 кілограмів. Коли сказала йому про свої перестороги, подумав, що так фліртую.
Коханці можуть бачити однакові сни. Одного разу наснилося, що мене за руку вкусив собака. Прокинулася. Мій партнер теж розплющив очі. Сказав, що уві сні його вкусив пес. Після того вийшла серія картин про бездомних собак.
У складні моменти снилася бабуся. Найчастіше приходила, коли я зустрічала не тих чоловіків. Якось сказала: "Обережно, з цим каші не звариш". Я її не послухала. Але виявилося, що вона мала рацію.
Майже в кожному ранньому спектаклі режисера Андрія Жолдака був присутній образ жінки без ноги. Наскрізний образ моєї творчості – очі замість сосків. Це вплив книжки "Та, що біжить із вовками" американської письменниці Клариси Пінколи Естес. Вона вивчає жіночу сексуальність. Каже, що жінка відчуває сосками те, що прийнято називати інтуїцією.
Мала стосунки з жінкою. Нам було по 18. Ми вийшли на середину замерзлого ставу й читали Бодлера. Потім прийшли 12-річні гопники, забрали наші сумки та гроші. Вони швидше пересувалися по кризі, бо менше важили.
2007 року – після розлучення – не хотіла жити. Ходила на прийом до трьох психоаналітиків. Весело було з однією дамою. Вона розуміла: мені прикро від того, що мене покинули. Завдяки гумору за дві консультації вивела мене з того стану.
Мої батьки завели кішку. Мене це напружує, бо я проти домашніх тварин. Коли була малою, тримали собаку. Думала, він сумує, коли нікого немає вдома. Може, його краще вбити? Тварин найчастіше заводять, щоб прикрасити свою самотність. Це егоїстично.
Мені близька Лісістрата, героїня комедії давньогрецького письменника Арістофана. Вона влаштувала еротичну революцію. Закликала жінок відмовляти чоловікам у ласках, доки ті не припинять війну. І це спрацювало. У повітрі завжди є момент сексу – в будь-якому віці.
Рік тому переїхала до Барселони. В Іспанії немає поняття сексизму. Якщо пляж, то всі – топлес. Якщо вечеря в ресторані, то платить той, у кого є гроші.
Коментарі