П'ять історій про кімоно з колекції Олександри БАРКОВОЇ
1. Самурай завжди має бути готовий до смерті
Самураям слід мати спеціальний меч-клинок та кімоно для харакірі – штани з конопляної тканини та білу безрукавку. Біле – символ смерті й переходу. Як у камікадзе: "Я ще живий, але вже мертвий". Кімоно самурая коротке. Пояс ззаду жорсткий, щоб тримав удар, а спереду – на тонкій мотузочці, аби не заважав зброї. Смерть – болюча, тому самураю після харакірі обраний ним товариш одним ударом меча стинав голову так, щоб вона повисала на тонкій смужці шкіри. Якщо недорубає – це неправильно, перестарається й голова відлетить – негарно. Тому майбутні самураї із 7 років училися відсікати точно. Тренувалися на мокрому бамбуку. За міцністю він близький до м'язів людської шиї.
Але не кожен самурай одягав кімоно для харакірі. Тому до колекції потрапили два комплекти – добрий і страшний. Доброму понад 100 років. Правнуки воїна віднесли його невикористане кімоно не до храму на спалення, а в антикварний магазин. Страшний комплект – молодший, йому років 40. Чоловік замовив собі традиційне вбрання, бо хотів дістати смерть від меча. А вмер від старості, або ж йому не дозволили вчинити харакірі. "Добро" має дати начальник чи князь.
2. Кімоно із валиком по низу шили на весілля. Обов'язково – чорне
У японців це урочистий, святковий колір. У смерті вбачають красу, а в усьому, що її несе, – поезію. Бурхливі морські хвилі – об'єкт замилування. На весільному кімоно вишита сосна – символ витривалості й побажання довголіття. В Японії це дерево росте до 400 років. Кімоно зсередини підбите червоним. Це означає, що його шили на весілля дівчині із самурайської родини. Все із шовку. Нитка у кілька разів тонша за людську волосину. Весільна мантія нареченої – один із найдорожчих і найпримхливіших експонатів. Її розвішують кілька годин, бо мнеться. Не любить дешевих фотоапаратів. На мильницях відблискує шовк. Чітко виходить лише на професійних камерах.
3. Підліткове кімоно, схоже на нічну сорочку, з літаками й танками
Військова тематика на хлопчачій одежі ввійшла в моду після Другої світової війни і залишилася дотепер. Основний колір – хакі, візерунок – чорний.
4. Дешеві кімоно з текстилю, розмальовані під дорогий шовк, одягали актори під час вистав
На сцену японського театру кабукі виходили тільки чоловіки. Вони виконували й жіночі ролі. В актора кидали гнилими овочами, на спині залишилися рудуваті круглі плями. Він грав куртизанку. Про це свідчать намальовані на вбранні квітки сакури.
5. Куртизанка з коханцем пливуть човном місячної ночі – такий малюнок на чоловічому натільному кімоно
На куртизанці багате розшите кімоно. Поряд на носі човна стоїть у скромнішому одязі гейша. Вони не надавали секс-послуг, а вели світські розмови, чайну церемонію, грали на музичних інструментах, танцювали. Куртизанки наймали гейш, щоби ті співали чи музикували під час їхніх побачень із клієнтами. Тільки гейші й куртизанки одягали кімоно із квітами сакури, бо це дерево не родить, а тому символізує безпліддя жінки. Це – підстава для розлучення навіть із принцесою. Для дівчат і заміжніх одягти кімоно із сакурою означало би прокляття. Візерунок їхніх кімоно – сливовий цвіт. Це символ краси, жіночності й плодючості. Від цвіту сакури відрізняється за пелюстками. У неї вони роздвоєні, а у сливи – заокруглені. У ХХ столітті сакура стала символом Японії. Її значення почали забувати. Тепер вона зображена на кімоно жінок будь-яких статусів і професій.
120000 гривень, за підрахунками Олександри Баркової, коштує сучасне літнє кімоно із кропиви. Розбирати її на волокна можуть тільки жінки, старші 70 років. Вони нікуди не поспішають і скручують тонші нитки, на яких вузликами розмічають малюнок. Він стає видимий, коли кропив'яне клоччя тчуть на полотно. Виготовлення такого одягу забирає рік. Кімоно з кропиви схоже на сіро-зелений вилинялий халат. Це вбрання дуже багатих людей, у ньому прохолодно за найсильнішої спеки
3 
1
Коментарі