– Зараз нові власники давніх будинків часто оббивають такі стовпи і весь декор. Спрощують вигляд, щоб легше наводити марафет на фасадах. Мало хто реставрує і залишає по-старому. Це мають бути шанувальники старовини. Інші – руйнують не задумуючись. А якби знали призначення тих форм, то не робили б цього, – розповідає історик 49-річний Андрій Темченко з Черкас про дім на тамтешній вул. Хрещатик.
На споруді позначений рік будівництва, але збереглися тільки перші цифри – "18". Решта стерті. Звів дім купець першої гільдії Школьников. У 1941–1944 роках у ньому були німецькі установи. Зараз частину займають приватні квартири, решту відвели під кабінети обласного управління житлово-комунального господарства.
– Так будували тільки дуже заможні люди. У нашому місті вони були переважно єврейського походження, оскільки торгували й мали добрі заробітки, – продовжує Андрій Іванович. – У кожен символ вкладали зміст. Хрести, ромби і квадрати під вікнами означали землю. Під дахом – розетки. То не квіточки, а Сонце й проміння. Такими оберегами власники хотіли убезпечити себе і сім'ї від життєвих негараздів.
– Люди вірили, що у своєму домі можна отримати підтримку і зв'язок із предками. Для цього робили на стінах символічні стовпи. Їх називають деревами роду або стовпами смерті, – продовжує Андрій Темченко. – Дерево – сакральний об'єкт у міфології. Воно проростає із землі й дає сили молодим гілкам. Так і людський рід має предків, що відійшли у вічність. Але вони назавжди поєднані з нащадками. Такий же зміст вкладали у цей декор. Звідси й назви.
Андрій Іванович звертає увагу, що будівельники не обмежувалися символами лише на фасадах. Використовували їх і в плануванні. Двері повинні були виходити на схід, піч займала західно-південний куток, а західну стіну робили без вікон. Вважали, що таким чином створюють правильну енергетику помешкання.
2 
1
Коментарі