Про що говорять у курортному Шарм-ель-Шейху
На початку травня в єгипетському місті Шарм-ель-Шейх на Червоному морі відкрився курортний сезон – припинилися сильні вітри, спека ще не почалася. Щодня прибувають три-чотири літаки з українськими туристами
Вхід на найкращий пляж курорту "Фарша" коштує $2–з людини. Дерев'яні старі лежаки щільно поставлені один біля одного. Вхід у море похилий, корали при березі розчищені.
– У мене вже немає грошей їздити в Єгипет. Це вдруге з Нового року. Минулого була тут тричі, – жінка намащує руки сонцезахисним кремом.
На вигляд їй років 30. Засмагла, має пишні форми, чорне волосся зібране у вузол. Передає невисокій стрункій подрузі крем, просить намастити спину.
– Ахмет ніяк не вирішить, чи запропонувати мені одружитися й жити в Каїрі, чи поїхати в Київ. Торік ми літали разом в Україну на тиждень. Мої друзі, придурки, його то хачиком, то арабчиком обзивали. Кажу їм: "Який він хачик? Він – потомок фараонів". То тепер і мене дражнять – жена фараона.
– Лишайся в Каїрі, – подруга перевертається на живіт, розстібає купальник на спині.
– Він боїться, що його родина мене не признає. Треба іслам приймати. А раз ляпнув, що я вже стара дітей народжувати. А мені всього 31. Він теж не першої свіжості – 35 років і лисина на півголови. От, уже через півроку почала помічати недоліки. Треба розходитися – діла не буде.
Перші лежаки біля моря зайняла родина з дев'яти італійців – літнє подружжя, їхні діти й четверо внуків. Старші голосно розмовляють жестикулюючи. Діти кричать і забризкують водою всіх на пляжі.
– Мелочь уберите! – огрядна жінка у салатовому купальнику звертається до італійців. – И можно потише – люди тоже отдыхают, – відтягує свій лежак від галасливих дітей.
За нею відсовуються дві молодші жінки.
– Говорят, русские кричат, матерятся, покоя не дают, – каже та, що в салатовому купальнику. – Русских сейчас нет, так итальянцы, как воронье каркают.
– Простите, как вы сюда прилетели – из Минска или Киева? – питає сусідка по лежаку.
– Со Стамбула. До Минска билеты из Москвы – 17 тысяч рублей (7,7 тис. грн. – Країна). Плюс тур в Египет долларов 300. Решила в Турции бамбук покурить три дня, по магазинам помотаться, а потом в Шарм прилетела. Не могу без Египта. Кости здесь нужно хотя бы раз в год погреть. И без этих абдулов и ахметов тоже не могу, – підморгує на чоловіка в білих шортах і футболці.
Він якраз пропонує послуги масажиста.
Чотиризірковий готель "Шармінг Інн" неподалік Старого Ринку в середмісті заселений наполовину. Інший корпус закрили. Серед пожильців переважають українці та єгиптяни. Є кілька родин білорусів і німців.
Увечері у просторому холі з білого мармуру аніматори Крістіан та Алі запрошують співати караоке.
– "Океан Ельзи" є? – питає чоловік у квітчастих шортах.
– Есть и "Океан", и "Бумбокс", и "Дикі танці", – каже Алі.
Чоловік вибирає пісню "Квітка" "Океану Ельзи". Фальшивить, не витягує. Глядачі розходяться. Більшість прямують до бару – там безкоштовно наливають напої.
– Ром с колой, и побольше рома, – огрядний чоловік у футболці-хакі замовляє третю склянку. – Скучно без русских. В прошлом году в этом отеле были и песни, и танцы, и конкурсы "Мисс бикини", "Мистер накачанный пресс". А сейчас осталось только жалкое караоке.
– Большой убыток русские для отеля де-лать, – ламаною російською каже бармен у білій сорочці. У шейкері готує коктейль. – Русский пить, танцевать, посуду бить, в бассейне секс делать. Потом драки, полиция. Сейчас спокойно, но прибыли нет. Сильно скучаю по русским, но сильно не люблю их.
Біля готельного басейну п'є кольоровий коктейль коротко підстрижена жінка у вузькій сукні.
– Іван, я ж тобі кажу, поїхали оздоровлюватися, а не розважатися, – говорить по телефону і потягує через соломинку коктейль. – Те, що в тебе не вийшло зі мною поїхати, твої проблеми. Вдень я загоряю і купаюся, ходжу на масажі. А у вісім лягаю спати. Ні з ким не зажигаю. Тут і мужиків прилічних немає.
Неподалік на лежаках розклали порізаний кавун і диню дві сімейні пари – чоловіки й жінки за 40 наливають у пластикові стаканчики українську горілку.
– Їхнє пійло – гівно, – каже чоловік у блакитній сорочці. – Що ром, що водки чи коньяк – один шмурдяк, тільки зафарбований різними кольорами.
– А я палочку сирокопченої взяв, – каже інший. Нарізає скибками ковбасу. – Я вже другий раз і в курсі, що їхні ковбаси всі соєві, а м'ясо видають малюсінькими кусочками. Здоровому мужику то на один зуб. А додому ви які сувеніри везете?
– Та як обично – чай каркаде, приправи, магнітики. Дочка кальян просила, але ще замала ту гадость курити. Сину купив хустку-арафатку. Ще в д'юті-фрі візьму собі віскі. Та й по відпочинку. Приїдемо – одразу будемо бульбу садити.
2 
1
Коментарі