Ексклюзиви
Середа, 05 вересня 2018 16:52

Сидить у камері з мафіозо. Той замовляє на двох вишукані страви з ресторанів

Платня на півдні й півночі Італії може різнитися вдвічі

1994-го посольство України містилося в римській 5-кімнатній квартирі. До цього посол винаймав однокімнатку. Спека, плавиться асфальт. Ми по черзі виходили в машину на 15 хвилин, щоб освіжитися, бо там був кондиціонер. Через рік купили 3-поверховий будинок у дипломатичному районі Паріолі. Поряд – площа Верді і монетний двір Італії.

У Римі працював другим секретарем посольства. Виконував функції аташе з питань культури. 1994-го загострилося кримське питання, виникла потреба висвітлювати його. Став виконувати функції прес-аташе, співпрацюючи з найбільшими друкованими ЗМІ – "Корр'єре делла сера", "Републіка", "Мессаджеро", "Темпо". 1995-го з п'ятиденним візитом Італію відвідав президент Леонід Кучма. Прибули 150 людей на двох літаках. Нас, дипломатів, було п'ять осіб, із послом Анатолієм Орлом включно. Не спали п'ять діб.

У форматі візиту були внутрішні перельоти. В аеропорту митник заявляє: у двох багажах – пістолети. Я з'ясував, чий багаж. Виявилося, двох наших медіа-фахівців. Підійшов до одного: у вас що, зброя є? А він: та ні, це – запальнички. А я бачив на екрані отакі ґвери! Відкрили багаж: справді – запальнички, але великого розміру.

Колись переклав книжку "Лист до єврейського друга" Джанфранко Свідерковського, головного редактора "Осерваторе романо", друкованого органу Ватикану. 25 років він супроводжував Папу у всіх подорожах. Під час візиту Геннадія Удовенка 1996 року до Ватикану я мав 5-хвилинну розмову з Папою Іваном Павлом ІІ. Він покликав єпископа Дзівіша, той приніс пам'ятну медаль, і Папа мені її вручив. Номер 1565. "Медалья уффічіалє Джованні Паоло ІІ".

  Володимир КАРАЧИНЦЕВ, 67 років, дипломат, перекладач. Народився 9 жовтня 1950-го у Львові. Закінчив тамтешній університет імені Івана Франка, романо-германську філологію. Був учителем французької мови, журналістом, очолював Музей книги, працював у відділі культури Львівського облвиконкому. Із 1993 року – на дипломатичній службі: працював у Римі, у Рабаті, Марокко. Був генеральним консулом України в Неаполі. Головний редактор газети ”Пульс Ставропігії”. Заступник голови Львівського Ставропігійського братства – неурядової організації, що відроджує традиції православних міщан давнього Львова. Створив і очолює Інститут цивілізаційних процесів. Автор поетичної книжки ”Хромосоми” та збірки есеїв ”Італія – стан душі”. Перекладав італійських поетів Джузеппе Унґаретті, Умберто Саба, Еудженіо Монтале – лауреата Нобелівської премії 1975 року. Захоплюється дзюдо, карате. Живе у Львові, у власноруч збудованому домі. Майструє меблі.  Любить тосканські й неаполітанські вина, пасту, пармезан і каву Кімбо. Одружений. Син Андрій працює в ІТ-компанії. На фото: Дипломат і перекладач Володимир Карачинцев п’є улюблену каву Кімбо у львівській кав’ярні на вулиці Вірменській 4 липня 2018 року
Володимир КАРАЧИНЦЕВ, 67 років, дипломат, перекладач. Народився 9 жовтня 1950-го у Львові. Закінчив тамтешній університет імені Івана Франка, романо-германську філологію. Був учителем французької мови, журналістом, очолював Музей книги, працював у відділі культури Львівського облвиконкому. Із 1993 року – на дипломатичній службі: працював у Римі, у Рабаті, Марокко. Був генеральним консулом України в Неаполі. Головний редактор газети ”Пульс Ставропігії”. Заступник голови Львівського Ставропігійського братства – неурядової організації, що відроджує традиції православних міщан давнього Львова. Створив і очолює Інститут цивілізаційних процесів. Автор поетичної книжки ”Хромосоми” та збірки есеїв ”Італія – стан душі”. Перекладав італійських поетів Джузеппе Унґаретті, Умберто Саба, Еудженіо Монтале – лауреата Нобелівської премії 1975 року. Захоплюється дзюдо, карате. Живе у Львові, у власноруч збудованому домі. Майструє меблі. Любить тосканські й неаполітанські вина, пасту, пармезан і каву Кімбо. Одружений. Син Андрій працює в ІТ-компанії. На фото: Дипломат і перекладач Володимир Карачинцев п’є улюблену каву Кімбо у львівській кав’ярні на вулиці Вірменській 4 липня 2018 року

На курорті Віареджо знайшов будинок, в якому з 1910-го по 1939 рік жила оперна співачка Соломія Крушельницька з чоловіком, адвокатом Чезаре Річчоні. Мерія організувала зустріч з інтелігенцією. Прийшла жінка, в родині котрої під час війни, коли в будинок Крушельницької влучила бомба, опинилися її кілька альбомів. Вона принесла фотографії і поштівки з підписами співачки. Я спитав: чи не передасть вона Україні цей "тезоро" – скарб? Жінка зрозуміла буквально і поклала альбоми на зберігання в італійський банк.

Ми проводили фестивалі українського кіно в Римі, Трієсті, Венеції. Приїздили режисери Юрій Іллєнко, Роман Балаян й інші. Фільми демонстрували у найбільших кінотеатрах. На Дні культури в Неаполі виступав гурт "Воплі Відоплясова", було п'ять тисяч людей у залі. Потім приїжджали дизайнер одягу Роксолана Богуцька і з десяток манекенниць із Києва. Фурор: машини зупинялися, коли дівчата йшли.

Романа Балаяна запросили до Сузо д'Аміко, яка працювала сценаристом у режисерів Фелліні, Вісконті, де Сіки. Був і я з сином. Щойно сіли за стіл, дзвінок: президент Італії запросив Сузо на вечерю. Вона вибачилася й поїхала, залишивши нас на доньку, теж відому сценаристку. Балаян дав малому свою касету з фільмом, щоб не нудьгував. Її заїло. Господиня напружилися. Оператор Балаяна полагодив відеомагнітофон. Тоді вона пояснила, що його подарував їй Марчелло Мастроянні.

Працювали, по-російськи кажучи, "на ізнос". Я спав по 5 годин. Жили серед італійців, ніякої окремої зони не було. Мали простенькі "Фіати". А посольство РФ займає 45 гектарів заповідної зони Рима. Є школа для дітей працівників установи. У нас – ні. Син ходив до італійського садочка й школи. З мамою розмовляв українською, а зі мною – італійською. У 4–5 років розрізняв діалекти. Іде група школярів, говорять із сицилійським акцентом. Він підсміюється: "Квесті січільяні" – "Ці сицилійці!"

2007-го очолив генконсульство в Неаполі. Власне, не було що очолювати. Невдовзі знайшов приміщення, яке орендували і зробили там капітальний ремонт. Це в районі "Чентро дірецьйоналє", де місцеві органи влади, охорона, сучасна антисейсмічна забудова. Поряд – низка барів, український магазин, банк, копі-центр, де можна зробити фотографію, заповнити формуляри. В тому ж районі розселив усіх співробітників.

Можливо, подіяла зустріч із Папою Римським Бенедиктом XVI. Розмову з ним мав на дні народження держсекретаря Ватикану Тарчізіо Бертоне. Я розповів про проблеми консульства. Папа мене благословив, і після цього все вирішилося. За два дні. Зняли судову заборону на приміщення. Знайшлися спонсори, будівельники. Називаю це чудом від Бенедикта ХVI.

Багато неаполітанців не вважають себе італійцями. У них інший темперамент, швидше говорять. Неаполь дуже гарний і водночас занедбаний. Там можна жити, тільки закохавшись у місто.

Неаполь є центром Кампанії – непромислового дотаційного регіону. Тут сильні мафіозні традиції. Знаменита каморра (мафіозне угруповання. – Країна) вносить хаос у життя. Із цим важко боротися. І досить небезпечно. Навіть траплялися убивства дипломатів – австрійця, канадця. У сусідній Калабрії теж є злочинне середовище, але структурованіше. Так само – і в Сицилії. А в Кампанії воно не має центральної структури, яка контролює все і з якою домовляються.

Десь 1997-го до посольства почали звертатися перші українці, які нелегально потрапляли в Італію на роботу. Їх обманювали, викидали на вулицю, не платили. Ми допомагали їм повернутися. А після 2000 року українці почали їхати масово.

У Неаполі застав 34 тисячі співвітчизників, зареєстрованих у місцевих органах. Нелегалів – у кілька разів більше. А якщо взяти весь південь країни, то йдеться десь про 400 тисяч осіб. На півночі Італії вимогливіші контрольні органи, туди їдуть уже легалізувавшись. Платня на півдні й півночі може різнитися вдвічі.

Якось до консульства звернулася молода українка. Каже, арештували брата, сприйнявши за розшукуваного Інтерполом. Я з адвокатом поїхав до в'язниці. З'ясували, що сталося непорозуміння. Але вирок уже в силі. Питаю хлопця: чого ж ти особисто не звертаєшся? Каже: тут непогано. Виявилося, сидить у камері з мафіозо. Той замовляє на двох вишукані страви з ресторанів. Каже хлопцю: не поспішай, я тебе навчу мудрих справ. І той сидить собі. Але таки витягли.

Я виріс у Львові. За часів Ренесансу тут була велика італійська діаспора. І зараз на одному з будинків на площі Ринок є герб Венеції. Там жив консул Антоніо Массарі. Там же є палаццо Бандінеллі, флорентійського купця, який утримував тут королівську пошту і склад італійських матерій. Його родичем був скульптор Баччо Бандінеллі, конкурент самого Мікеланджело.

Зараз ви читаєте новину «Сидить у камері з мафіозо. Той замовляє на двох вишукані страви з ресторанів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 10
Голосування Чи заслуговував Роналду на червону картку у матчі Ліги чемпіонів "Валенсія" - "Ювентус"?
  • Так, це однозначно вилучення
  • На розсуд арбітра, міг обмежитись жовтою карткою
  • Це взагалі не фол і навіть не жовта картка
Переглянути
Погода