У Лувр варто зайти хоча б заради Джоконди. Хоч вона й маленька, як два аркуші А-4, захована під скло й огороджена - ближче, як на 3 метри не підійдеш. Сам палац тягнеться на 17 кілометрів. Якщо не їсти, не спати, не бігати в туалет, в ньому можна ходити три місяці. Екскурсовода не обов'язково наймати: за бажання, на плеєр скидають аудіо-екскурсію російською мовою. Не слухала, бо заважає роздивлятися.
У Версалі тіснота, як у радянському магазині за капцями. Покої королів такі самі, як у фільмі "Анжеліка й король". Його там знімали. Версаль можна роздивлятися тиждень.
Секс-шопи на знаменитій вулиці Червоних ліхтарів окремо - чоловічі й жіночі. Крикуни при входах запрошують на еротичний масаж. У вітринах здебільшого одяг для забав. Найбільший магазин має чотири поверхи. Вулицею прогулюються молодь і старші люди.
У "Мулен Руж" на столик ставлять безплатне шампанське й два келихи. Спектакль триває 2 години, коштує 106 євро. Краще брати на перший сеанс - о дев'ятій вечора, бо другий закінчується близько другої ночі. В аналогічному, але молодшому закладі "Лідо" за виставу з вечерею й десертом платять 160 євро.
Щоб побути 15 хвилин на Ейфелевої вежі, відстояли 2,5 години в черзі. Туди найдешевша в Парижі екскурсія - 68 євро. Заплатили по 18, бо пішли самі, без екскурсовода. Таких хитрих ціла площа, тому й величезна черга.
Найдешевша в Парижі екскурсія на Ейфелеву вежу - 68 євро. Заплатили по 18, бо пішли самі, без екскурсовода
У Парижі араби бігають і впихають маленькі макети Ейфелевої вежі. За 10 штук просять 10 євро. В Україні таке продають по 10 гривень. Сувеніри краще брати в магазині оптом. На Монмартрі араб англійською спитав, чи не з Росії. Відповіли, що з України. "Це Варшава?" - "Ні, Київ". Чоловік почав стрибати навколо й вигукувати: "О! "Дінамо"-Кієв! Андрій Шевченко!" Корінні французи туристами не цікавляться.
Місцеві при виконанні обов'язків на англійську переходять далеко не завжди. Чорношкірий працівник у готелі на ресепшені не дав ключа, доки не вимовили слово по-французьки. Чемно вдавав, що англійською key не розуміє.
Слово "негр" вживати не можна. Вони його розуміють на всіх мовах. І їх там не менше, ніж арабів. Прислуговують у ресторанах, готелях. Екскурсоводи не радять ходити в райони, де живуть переважно чорношкірі й араби. Так само відмовляють від прогулянок у Булонському лісі - місці, популярному серед повій і гомосексуалістів. Лякають, що там туристів можуть обікрасти. Повії обслуговують клієнтів на дорозі - у трейлерах зі стінками, обмальованими графіті.
Біля офісів припарковані сотні мотоциклів, велосипедів, і жодного джипа. Якщо траплялися машини, то малолітражки з двома дверима. Більшість автівок рухаються у проритих під Парижем тунелях під землею.
Французи не квапляться й не перепрацьовують. Якщо робочий день закінчується о 17.00, то о 17.02 на робочих місцях нікого нема. Екскурсовод із Росії скаржилася, що будівельник клав у її невеличкій ванній плитку два місяці. Щодня ішов на 2-годинну обідню перерву й закінчував роботу о п'ятій вечора. Казав, що його права застережені профспілкою.
У суботу й неділю французи масово подорожують на власних авто. Беруть із собою собак, бо доглядальниця на вихідні обходиться задорого. Онуків або тварин на старших членів родини не залишають - у них власне життя. У фінансові справи близьких родичів теж не втручаються, кожен вирішує свої проблеми сам.
Пенсіонери подорожують більше за молодь. Дешеві автобуси та екскурсії їм оплачують спеціальні соціальні фонди. До знаменитого острову Мон-Сен-Мішель з'їжджаються десятки великих автобусів із літніми людьми. На верхівці гори там стоїть замок. Ті, хто за станом здоров'я не можуть піднятися вгору, гріються на сонечку біля підніжжя. Зазвичай кожен автобус - це люди з одного селища чи села.
На вечірніх посиденьках компанії з трьох-чотирьох осіб вистачає пляшки вина. П'ють мало, головне - розмова
У ресторанах дуже великі порції, але місцеві жінки - худі. Екскурсовод пояснила, що француженки об'їдаються раз чи два на місяць. В інші дні обходяться кавою й круасаном. На вечірніх посиденьках компанії з трьох-чотирьох осіб вистачає пляшки вина. П'ють мало, головне - розмова.
Корінних французів легко впізнати за м'ятим секенд-хендом. Таке враження, що нап'яли його прямо з ящиків. Дуже просто й непримітно вдягнені. Тільки в парфумерних магазинах жінки яскраві, з макіяжем і ефектними зачісками.
Для туристів із колишнього Союзу спеціально піднімають ціни на парфуми. Екскурсовод сказала, що веде в недорогий магазин, в якому продавці розуміють російську й зроблять 15-відсоткову знижку. Понабирали духів, а наступного дня поїхали на Єлисейські поля. Там є магазин "Сефора". У ньому початкова ціна менша за нашу зі знижкою.
Брали з дому ковбасу, консерви, сало. Тоді можна пережити в готелі лише зі сніданком. У сніданках найсмачніше - місцеві сири та йогурти. Їсти вранці навіть натуральні ковбаски там погана звичка. У звичайній забігайлівці можуть подати 15 видів мідій.
Кава в поганенькому кафе коштує 2 євро 80 центів. Солярка - по 1,38 євро літр, бензин - 1,50 євро. Дороги платні: кожних 600 кілометрів - 70 євро з легковика.
У метро дешевше купувати одразу 10 поїздок. Це коштує 12 євро 70 центів. Одна поїздка - 1,80 євро. Зайти можна й безкоштовно, але всередині поліція перевіряє квитки. Штраф - 35 євро, а від їхніх поліцейських не втечеш, не вмовиш. 16 ліній метро. Щоб кудись дістатися, треба робити по кілька пересадок. Метро сіре, бетонне, без прикрас і реклами.
Погода в Парижі міняється тричі на день. Із собою треба брати одразу легкий і теплий одяг. Обов'язково розраховувати на дощ.
1 
1
Коментарі