73-річний художник Євген Путря з Полтави - батько Саші Путрі. Вона померла в 11 років через лейкемію, залишивши 2280 малюнків, чеканки, випалені на дереві картини, роботи з пластиліну. Із 1989-го більше сотні її виставок відбулися в 10 країнах світу.
За понад 20 років Євген Васильович записав 1431 сон, у яких йому з'являлася донька. Багато з них - пророчі.
Сниться: лежимо з дружиною в полі на стогу сіна. У житті такого не було. Ніч і такі хмари, такий космос. Моторошно. Раптом зірочка до нас летить. І не збільшується в розмірах. Я жінку за руку схопив і кажу: "Давай зіскочимо. Упаде - запалить стіг". Не встигли, впала між нами на ковдру. Дивимося, а це ніби шарик для пінг-понга. Світиться й переливається, наче райдуга. Щось є всередині, бо шевелиться. І тут він лопається, як мильна булька, а звідти з'являється пташенятко. Таке симпатичне, з очками дитячими, з війками, пухнасте - не мокре, як звичайні пташенята. Дружина аж скрикнула: "Давай візьмемо собі. Лєрочці гратися". Вона старша од Саші на 10 років. Записав той сон, а через рік Сашенька народилася.
Шарики ці й зараз продовжують снитися. Це ніби душі. Я з ними навіть балакав. Раз був сон: іду в Полтаві біля кондитерської фабрики. І чую: наче цвірінькає щось. Але не пташиними голосами, а дитячими. Підіймаю голову, а ті кульки, як ікри, сиплються з неба. А в середині них голівки дитячі. І вони між собою щебечуть. Бачу: наближається до мене Сашуня в шарику. Питаю, що таке. А вона: мовляв, їх на свята відпускають. Померлі дітки летять до батьків, бабусь, дідусів.
Раз побачив уві сні велике, як школа, приміщення. Саша до мене біжить, ручки розкрила. Але знаю, що її немає. Кажу: "Ви тут учитеся?" А вона: "Да, папа, вчимося. Тут так легко, не наказують". Запитую: "Скільки тобі ще вчитися?" - "Та скоро", - відмахнулася.
Пізніше якось приснилося: вечір на околиці Полтави, такий туманний, красивий. Летить Саша. Від неба - річка світла, як у Куїнджі. Вперше побачив, що вона летить у вигляді янгола в білому одязі. Обличчя - суцільне щастя. Зависла на відстані метрів зо 5, помахала ручкою. Говорить: "Папочка, тепер я все знаю, все вмію. Я вас люблю й оберігаю". Зрозумів: закінчила навчання.
Не раз мене у снах лікувала. Після того, як Саша пішла, у мене виявили стеноз привратника. Це коли вхід у шлунок закривається, і ні вода, ні їжа не проходять. Утратив 21 кілограм. Хрещений Сашеньки силою привіз до поліклініки. Без черги обстежили, наказали вернутися додому, взяти мило, зубну щітку. Я прийшов, ліг і наче провалився в сон. І тут з'являється Саша. Веде мене на трав'янистий горбок. Біля парканчика лежать два величезні червоні столові буряки. Один надрізаний, і на ньому кривава крапля соку. Як же мені його захотілося. Прокинувся й ледь додибав до овочевого магазину. Вибрав два буряки копійок за 20. Трусився, аж слиною захлинався, доки чистив. Вичавив соку, випив і сп'янів. Хитаючись, поплентався до ліжка. Заснув. Прокинувся - уже сонце сіло. Лежу й відчуваю: щось не так. Прислухався - шлунок не болить. Як пошептало. Кожен день той сік пив. Пішов одразу на поправку. Через місяць ходив до лікаря. Не вірили, що соком вилікувався, на рентген послали. Але все зникло, наче нічого й не було.
Вибрав два буряка за копійок двадцять. Трусився, слиною захлинався, доки чистив. Вичавив соку, випив і сп'янів
Якось із Сергієм Швецовим, що книжку "Сашенька" видав, мали їхати в Гоголеве, знімали фільм про Гоголя. Я був художником-постановником. У ніч перед поїздкою сниться, ніби сиджу поруч із водієм у легковушці. Рушаємо по трасі. І тут перед радіатором з'являється Саша. Перелякана страшенно. Руки підняла й кричить: "Тату, не їдь, тату, тормози". А між нею та машиною стоять чотири миски - від великої до малої. І в них повно крові, і по асфальту стікає. Зрозумів, що їхати не можна. А Сергій говорить: "Ви - доросла людина, що ви в таке вірите?" Кажу, не поїду. А він: "Як же без вас?" Вирушили. Все вдало відзняли, батюшка нас благословив у дорогу. Може, це і врятувало.
Їдемо назад по трасі Диканька - Полтава. Ще не добралися до перехрестя, як на нас суне трактор із пташиним послідом у великій цистерні. Врізалися в неї та кувирком метрів із 80 летіли від траси. Нас було четверо. Наймолодший - син Сергія, першокласник. Йому склом тільки трішки лоба порізало. У мене ж контузія була, довго рукою не міг поворухнути. Глянули на авто, коли вискочили: мотор на праву сторону, колесо вилізло на радіатор. Говорю: "Сергію, я ж попереджав". А він: "Ой, Євгене Васильовичу, і без вас тошно".
Скоро вода буде дорожчою за бензин. Так Сашенька у сні сказала. Зміниться клімат. У Полтаві є міст від автовокзалу. Сниться, що я сховався за нього, а з півночі на мене гігантські крижані брили пруть. Підминають будинки, все тріщить. До мене докочуються уламки. Отаке попередження.
Потім ще один сон бачив на цю тему. Наче купаємося із Сашею та вилізли на берег. Метрів за 6 - 7 бачу батька - весь крижаний. Кидаюся до нього, а вона каже: "Тату, не ходи до нього, загинеш". А він 10 років був на Півночі. Пов'язую з ним ці крижані глиби уві сні. Батько - рідна людина, показує, що гряде щось страшне з північної сторони.
Приснилося: Саша говорить: "Тату, люди живуть неправильно, це небезпечно". Виходимо з нею з будинку, і просто на наших очах у височенну багатоповерхівку врізається пасажирський літак. Уламки розлітаються в різні боки. Я прикрив Сашу, а вона каже, що скоро буде душно-душно. А 11 вересня того ж року по телевізору дивився, як в Америці літаки в хмарочоси врізалися. Зрозумів, що вона хотіла сказати.
Дякуючи їй знаю, що Бог таки є. Більше того, він мені чотири рази снився. Спочатку бачив, як він піднімається від Спаської церкви й тримає Сашу на руках. Вона ще мені помахала. Недавно явився Ісус, буду ікону писати. Це навіть не сон, а видіння. Бачу його, а на ньому кольчуга. Але не проста, а складається з німбів. І в кожному святий. Це така сила! Цікаво, що Ісус інший, ніж ми уявляємо. Русявий, борідка руда. Але голубоокий. Красивий, як і Божа Матір. Дуже витончений. На Божу Матір, яку бачив у снах, найбільше схожа ікона Владимирської Божої матері.
Саша мене там чекає. Як там, ніколи не розповідає. Коли питаю, стишує голос і шепоче: "Папа, ні з чим порівняти". Раз у сні показала, де живе. Побачив будівлю. Заходжу з нею в довжелезний коридор. Золото, ліпнина. Справа вікна - такі, що кінця і краю не видно. Зліва - двері з золотими ручками. І в самому кінці коридору двері направо. Вхід до її кімнати. Розпахнула двері. Дивлюся: диван високий і довкола Сашині малюнки. Орнамент на дивані, шпалери на стінах. Таке все досконале, тут вона так не малювала. Каже: "Нравиться тобі?" Запитав, чи вона тут одна. "Поки що одна", - і так подивилася. Вона мене там чекає.
Як там? - ніколи не розповідає. Коли питаю, стишує голос і шепоче: "Папа, ні з чим порівняти"
Років із 10 тому наснилася Богородиця. Наче висипала мені в долоні 400 самоцвітів. Дуже красивих. Я навіть відчував, які вони на дотик, як переливаються. Розказав батюшці. А він тільки охає, моаляв, не положено, щоб не священику, а простій людині Богородиця снилася. Пояснив, що самоцвіти - це мої сни. І я мушу їх намалювати всі. Це ніби моя обітниця. Вже намалював півтори сотні. Працюю ночами, коли ніхто не заважає. До телефону стараюся не підходити, аби час не тратити.
Саша знає про обітницю. Два роки тому наснилася й сказала: "Якщо хочеш закінчити, що почав, мусиш не їсти м'яса, не пити та в солодощах себе обмежувати". Я - людина не п'юща, але м'ясо всюди продається. Стільки спокус. Ніякими йогами не захоплююсь. Та вирішив дочку послухати. З того часу сильно схуд, віддишка поділася. Щоб не ослабнути, налягаю на яйця та рибу.
У сні також заборонила курити. Коли вже не було її, почав писати ікону в храмі в Березані на Київщині. І тут Саша у сні каже: "Папа, якщо не кинеш курити, дуже мало проживеш і нічого не встигнеш". Розказую батюшці, а він говорить: "Вам же не можна писати ікону, якщо курите". Я тут же вийняв цигарки та викинув в урну. Став на коліна, помолився. Як пошептало - не було ломки, жодної цигарки більше не взяв до рота.
1 
1
Коментарі