"Інспектор зупинив і каже: "Бабушка, одолжіть на обід"

 

Київські таксисти повертають матерям залишених у машині дітей, вітають тещ  даїшників із днем народження та пояснюють іноземцям, що на вулицях немає ведмедів

Олександр, 41 рік:

- Західні туристи весь час шукають на вулицях ведмедів, деякі тільки заради них і приїжджають. Не знають, що таке Україна. Для них усі країни колишнього СРСР - це Росія, і ми для них росіяни.

Костянтин, 32 роки:

- Вожу з собою диктофон, щоб записувати даїшників, а то зовсім знахабніли останнім часом. Недавно зупинив і каже: "Гроші давай!" Відповідаю: "Я ж нічого не порушив". - "А мені наплювати. У моєї тещі сьогодні день народження, ти що - не хочеш її привітати? У мене пам'ять добра, я запам'ятовую жлобів".

Анатолій, 61 рік:

- Сорок років їжджу Києвом. Улітку легше - усі у відпустках. А у вересні знову дурдом почнеться. Найбільші лихачі на дорозі - чоловіки. Але через жінок я тричі ледве уникав аварій. Вони повертають, не дивлячись на дорогу. Нелогічні зовсім.

Раз два мужика їхали з податкової до центрального стадіону, вийшли з машини й кульок залишили. Відкрив, дивлюся - 20 тисяч гривень. Вони потім повернулися, забрали. Як можна гроші перевозити в кульку?

Юрія Рибчинського возив, Аду Роговцеву, Богдана Ступку, Іванова, який грав Кузнєчіка у фільмі "У бій ідуть одні старики". Говорили з ним про Леоніда Бикова. Я запитав, чому він загинув. Іванов розповів, що Биков їхав за кермом, за Києвом у нього серце зупинилося. А газети пишуть - від раку. Не знаю, кому вірити.

Коли воджу таких людей, мене гроші особливо не хвилюють, цікавіше поспілкуватися. Я в мистецтві розбираюся, тому і людей таких із легкістю впізнаю. Бо є ж багато таксистів, які понаїхали з різних регіонів, нікого не знають.

Возив політиків і футболістів. Вони торгуються й навіть намагаються не заплатити. Жадібні дуже.

Геннадій, 37 років:

- Даїшники ставляться до таксистів більш лояльно, ніж до звичайних водіїв, напевно, розуміють, що ми теж на роботі. Був навіть час, коли таксисти допомагали інспекторам, наприклад, у пошуку автомобілів. Зараз цього вже нема.

Возив нещодавно дівчину, з Москви приїхала. Викликала на Харківський масив автомобіль бізнес-класу погодинно, це 100 гривень за годину. Сіла в машину: "На метро Лівобережна". Виходячи, сказала: "Години через дві буду", грюкнула дверима й пішла. Я її чекав близько трьох годин. Виявилося, вона ходила робити зачіску. 400 гривень віддати для того, щоб проїхати з Харківського до Лівобережної й назад? Нє, ну, побільше би таких клієнтів.

Жінки плутають "наліво" з "направо". Говорить мені: "Тут нам наліво", а сама пальцем показує праворуч. Тому завжди прошу панночок: "Ви мені краще не кажіть, а показуйте пальцем".

Руслан, 46 років:

- Недавно возив Ван Дамма. Він такий маленький, в окулярах. Уже не такий качок, як у кіно. Постарів. Проходив неподалік зі своїми друзями. Я йому: "Ван Дамм?" Він мені: "Yes". Ну, сіли вони, в "Мандарин-Плаза" їхали. Зі своєю дівчиною був, із тією, що з Кривого Рогу. Він же одружитися з нею хоче. Коли виходив, витягнув купу грошей. А дівчина почала кричати: "Ти що, це багато. Менше давай!"

На дорозі наші люди злі - підріжуть, "фак" покажуть. Мені більше подобаються білоруси, вони ніби ще в СРСР. Але жити в них не хочу - ні хрєна ж немає.

Віз одного разу п'яну дівчину. На півдорозі як зарепетує: "Де моє золото"? Почала битися, вийшла з машини, кричить. Мене міліція забрала, три години тримала. Потім виявилося, що золото в неї в передній кишені штанів. Подруга заховала, щоб ця по п'яні не загубила.

Олег, 28 років:

- П'яні чоловіки не такі страшні, як п'яні жінки. Віз одну, а вона до мене в кишеню й за член, і мне, мне. Я їй: "Мадам, що ви робите?" - "Ключі шукаю в кишені". - "У чиїй ?" Ну, нічого, витягла руку, поїхали далі.

Одного разу віз жінку до пологового будинку, народжувати почала прямо в машині. Її чоловік увесь час непритомнів. Так я однієї рукою за кермо, другою пологи приймаю. Слава Богу, досвід є. Сам із села - корови, свині, не перший раз пологи приймав. Народила пацана, Андрієм назвали.

Ганна Іванівна, 72 роки:

- Я в таксі більше 35 років. Стою тільки біля Лаври, усі інші місця куплені.

У мене є кілька постійних клієнтів - жінок. Їх мужья ревнують до чоловіків-таксистів, а коли зі мною, їм спокійно. Просять у дружин доказів, що були зі мною. То жінки сфоткають мене на мобільний і чоловікам показують.

Одного разу священик із Кишинева запізнювався на автобус. Я зазвичай їжджу повільно, але якщо треба, вмію, як Шумахер. То священика цього за 10 хвилин із центра до автовокзалу довезла по встрєчной полосє. І він так спішив, що забув пакет. Відкриваю - а там  шапка з позолотою, красіва-красіва. Хлопці за неї 1000 доларів давали. А в мене ж ніяких його координат не було. Кожен раз, коли возила священиків, семінаристів, запитувала, чи не з Кишинева. Просила об'явити там у них, що шапка в Києві. А потім приїхав цей молдованин, у нього свій Mercedes, привіз дві пляшки вина й забрав шапку.

Було, підійшли до мене іностранці - бабуся й дідусь. Не розуміють ні українською, ні російською. Зазвичай ми, таксисти, коли за проїзд 50 гривень, показуємо відкриту долоню - п'ять пальців. Привожу їх до готелю, вони дають п'ять гривень. Тепер іноземцям на папері ціни пишу.

Мене все ДАІ знає. Недавно молодий інспектор зупинив і каже: "Бабушка, одолжіть на обід".

Валік, 63 роки:

- Віз п'яного міліціонера, так він забув у мене пістолет. Я вже так зрадів - зброя є, можна йти в банк і розбиратися щодо кредитів. Але потім передзвонили, довелося віддати. Всунули 100 доларів і сказали мовчати.

Раніше таксі було мало, а пасажирів багато. То аж ручки від дверей відривали, так хапалися. А зараз понаїжджали з інших міст, одні жлоби. Міста не знають, розмовляти не вміють. Кожен може купити на базарі "шашечку" за 50 гривень, поставити на дах і називати себе таксистом.

Недавно матуся забула в мене свою дитину. Така вся з себе фіфа, бізнес-тьотка, усю дорогу по телефону говорила. Вийшла біля "Арени", дала сотню замість полтінніка й пішла. А я від'їхав пару метрів. Чую: щось плямкає за спиною, дивлюся: дитина. Повернувся, а жінка вже в магазині тряпок та все по телефону триндить. Я їй: "Матуся, це ваше чадо?" А вона: "А я думаю, чего-то мне не хватает".

×