Про що говорять у районному суді з шостої до восьмої години ранку

 

О шостій ранку 11 серпня біля приміщення районного суду в місті Тальне Черкаської області займають чергу 16 пенсіонерів. У четвер 20 людей можуть дізнатися, чи є їхні справи в списках на компенсації - чорнобильську та дітям війни. У разі позитивного рішення суду виплатять від 900 до 5 тисяч гривень

У ніч проти четверга холодно й дощить. Четверо сидять на бетонній призьбі суду. Решта - стоять.

- Минулого разу став у очередь у половині четвертого ранку, - розказує чоловікам невисокий сивий дядько. Інші кличуть його Віталієм. - Так був тільки третій. А сьогодні приїхав у пів дванадцятого ночі, то тепер перший. Того разу сказали, шо мене в списках нема. Здав документи ще 5 січня, пройшло сім місяців. А вони питають: "А в тебе цетлик є, що ти нам документи поштою послав?" Кажу, що є, і показую. Якби не було, то подавайте документи заново. Зачислять сьогоднішнім числом.

- Мої документи загубили, - каже бабуся з ціпком. - Потім аж у Звенигородці знайшли. Чого вони опинилися в сусідньому районі? Уже півроку стою. А Бурячиха за місяць всі гроші получила.

- Це тільки в нас у Черкаській області такий дурдом, - говорить 85-річний Василь. - Це все Тулуб винен, донецький брехун (Сергій Тулуб, губернатор Черкаської області, народився в Донецьку. - "Країна"). У Кіровоградській області список людей на компенсацію вивішують на стенді. Хто хоче, той подивиться. А нам треба прийти й стоять уночі. У суді тоже нічого не пояснюють. Нема в списках, і будь здоров - на вихід. Минулого разу жінка з Чеснополя в обморок упала й головою об сходи. Кров юшила з голови, не приведи Господи.

У чергу стає інтелігентний чоловік.

- Ця історія з судами довго не продержиться. Ми вже ніяких грошей не получимо. Минулого року тальнівський суд розглянув півтори тисячі позовів від пенсіонерів. А цього року вже подали заяви сім з половиною тисяч. Це ж по всій Україні так. Азаров пойме, що йому вигідніше добавити до пенсії 100-200 гривень, ніж платити тисячі такій ораві. Так що скоро наші мученія закінчаться.

- А чого ж ви тут стоїте? - гукають з натовпу. - Самі не вірите у те, що балакаєте.

До юрби підходять ще кілька людей.

- Хто крайній? - питає висока фарбована блондинка.

- Ви, тьотю, й будете першою ззаду, - сміється Віталій.

- Що ви таке кажете? - дивується та. - Я трохи глуха, то не чую.

О 7.30 до дверей підходить міліціонер.

- Чия "Таврія" стоїть? Прийміть, бо як приїдуть судді й прокурор, то так заставлять вашу машину, що до обіду не виїдете. Минулого четверга дядько до трьох годин дня ждав.

Віталій зривається й відганяє машину на 20 м.

- Тепер пихате начальство пішло, - каже Василь. - Коли Янукович 2007-го в Тальне на вертольоті прилітав, то тільки охрани було машин 10. А раніше взагалі без охрани їздили.  1956 року я агрономом був у Білашках. У "Здобуток Жовтня" до Дубковецького сам Хрущов приїжджав. Ми сіяли двома сівалками поле.  Ну те, біля лісу, де німці жидів постріляли. Ще посадок не було, то далеко видно. Бачимо три машини. Під'їхали, остановилися. До нас підійшов майор. Каже, погуляйте минут 10. Ми відійшли. Із машини вийшли п'ятеро, й у ліс. За 10 минут поїхали. Ми пішли подивитися. Знайшли пусту банку з-під консерви. Я встромив пальця й облизав. Добрі в Хрущова консерви були.

Бере мене за руку й відводить убік. Шепче на вухо.

- Я на тому полі кошельок із золотими монетами знайшов. Як німці євреїв постріляли, то прикопали неглибоко. Ми як тракторами орали й боронували, часто таке знаходили. У тому кошельку - кілька золотих монет. Не встиг дійти з ним додому, як до слєдоватєля визвали. Хтось із наших здав.

Василь встає, потягується:

- Треба піти козу подоїти. Скоро буду.

Крізь натовп пробирається суддя Катерина Міщенко.

- Ти диви, пройшла й "здрастє" не сказала, - коментують люди.

- А подивіться, із тальнівського начальства в очереді нікого немає. Чи їм грошей цих не треба? - запитує високий чоловік у старій чорній футболці.

- Як це немає? - хтось вигукує. - Ось Дуда стоїть. Він у першого секретаря водітєлєм був, - сміються й показують на чоловіка в картузі. Той сердиться й відвертається.

- Начальства нема, бо вони документи по блату здають і за місяць гроші получають. А ми з жінкою вклали документи в один конверт. Тепер вона є в списку, а мене - нема, - скаржиться чоловік у футболці.

Кілька жінок стоять поодаль.

- Хочу на ці гроші чоловікові пам'ятник поставить, - плаче одна. - Уже п'ять років як помер. Син узяв кредит на квартиру, то половину пенсії йому давала. А тепер, поки живу, хочу встигнути з пам'ятником.

О восьмый пенсіонери шикуються в чергу.

- А чого це ви, жіночко, попереду мене? Ви ж за мною були, - дивується високий рудий чоловік.

- Мені знайома очередь зайняла.

- А чого ж ви питали, хто крайній?

Раптом натовп розсипається врізнобіч, ніби від вибуху бомби. Стає видно, що на бетонних східцях лежить 80-річна Тетяна Мішина.

- Викличте "скору"! - кричать.

- А як із мобілки викликати?

- Уже визвали.

Починають стукати в зачинені двері суду.

- Винесіть стільця, бо жінці погано.

За хвилину міліціонер виносить стільця. Під'їжджає "швидка". Жінку несуть під руки. Її знудило. Вона блює й витирає руки об спідницю.

О 8.10 починають запускати в суд.

За годину проходять 20 людей. Решту не пускають. Кажуть чекати наступного четверга. У тальнівському суді заяви пенсіонерів розглядають лише двоє суддів. Ще двоє звільнилися на початку року.

×