Про що говорили в неділю на київському Євромайдані
24 ЛИСТОПАДА ОБ 11.07 НА ДЕРЕВ'ЯНІЙ СЦЕНІ ПОСЕРЕД СТОЛИЧНОГО ПАРКУ ШЕВЧЕНКА ТРОЄ ВУСАНІВ ГРАЮТЬ У КАРТИ. У всіх на руках пов'язані синьо-жовті стрічки з написом "Чернівці". Азартно кидають по карті на настил, вигукують: "Вот тобі шістьорка! Всьо, готуйся – як програєш, будеш виставляти".
– Ви шо, зовсім здуріли? Ану сховались, картьожники, а то журналісти побачать. Потім рожі будуть ваші на всіх стовпах, – підбігає низький повнуватий чоловік із текою в руках. Б'є нею одного з картярів по спині.
Чоловіки збирають розкидані карти, закурюють з однієї пачки сині "Прилуки".
– Мені Машка дзвонила з Португалії. Вона там бігала на Лісабонський майдан. Щоб подзвонити, треба 50 єврів заплатить. То ми по скайпу говоримо, внук підключає. А це зранку грошей не пожаліла, подзвонила на телефон, – каже найвищий у компанії, на вигляд років 60, затягується цигаркою. – Вони там так радувались. Бо як Яник підпише асоціацію, то їм візи легше давати будуть. І гроші синулі пересилать простіше.
– І мої дзвонили. Вони в Лондоні тоже ходили на Майдан із плакатами. Накричалися. Поздоровляли мене, що в Україні нова революція. А мені так трохи стиснуло в грудях. Мої діти мали б тут зараз бути, помагати, а вони із-за заграниці поздоровлення шлють, – чухає лису голову наймолодший, виглядає років на 50.
– То забавно звучить: по всьому світу, де є діаспора, тепер Євромайдани. Не сквери, парки і площі, а саме українські майдани, – усміхається третій.
О 15.00 30-тисячний натовп піднімається з Європейської площі по вул. Грушевського. Під стінами будівлі Кабінету Міністрів стоять близько тисячі хлопців спортивної статури. На очі натягнули капюшони, від фотоапаратів і телекамер відвертаються.
– Хто ви такі? Що тут робите? – гукає бородань із камерою.
– Пошел ты, не снимай меня, – затуляє камеру рукою хлопець.
Урядова будівля оточена шкільними автобусами, на склі приліплені знаки "Обережно, діти!". Стоять міліцейські патрульні уазики й автомобілі koda Octavia із синіми смужками. Бічні в'їзди перегороджують вантажівки з мішками піску. Біля кожної взвод "беркутівців" у касках із протигазами.
Молоді мітингувальники в шапках-балаклавках, що закривають обличчя, скандують: "Банду геть!" Тримають згорнуті вудилища, на яких зазвичай чіпляють партійні прапори. У складеному вигляді вудку можна використовувати як засіб захисту.
– Идите нах… й, – огризається лейтенант, що охороняє в'їзд у двір Кабміну.
– То ти йди сюда, мусор! – кричить худий хлопець і трясе складеним вудилищем.
– Сам ти мусор, я – мент, – з образою в голосі відповідає офіцер.
– Чьо, герой, страшно до твого народу вийти? Маски понатягували і радуєтесь, що вас не пізнають? Ану, Гюльчатай, покажи личко, – не вгамовується хлопець.
Пробує зняти лейтенанта на айфон. Той вмикає ліхтарик і сліпить його камеру.16.00 вул. Банкова. Натовп мітингувальників упирається у кордон "беркутівців". Ті стоять у масках, бронежилетах, протигазах у п'ять рядів, міцно тримаються за руки. Позаду – автобуси.
– У цих старих слонах пацани довго не витримають, – 31-річний Микола показує на протигази. – У нас такі самі були, коли служили. Реально 2 години, і самі повикидають. Тоді нада будуть шашки, зараз нема смислу тратиться. А через 3 години і бачить нічого не будуть, скло заллє.Мітингувальники не підходять до "беркутівців" ближче 5 метрів. У вільному коридорі туди-сюди метушиться бородатий батюшка з двома хрестами на пузі.
– Бать, а ви за кого? За Європу чи за нього? – запитують священика з перших рядів.
– За віру…
– Так ти тітушко! Самий настоящий. Тітушко-тітушко! – сп'янілого чоловіка з прапорцем Євросоюзу оточують четверо жінок.
Їх підтримує натовп, починає скандувати, виганяють чоловіка на узбіччя.
– Самі ви тітушки! Я вас не трогаю. У вихідний день маю право випить. Я ж нічого не нарушаю.
О 16.30 у тролейбусі № 14, що йде з Майдану до метро "Лук'янівська", літня жінка читає газету. На першій шпальті в ній фото Віталія Кличка. Кондуктор вириває в пасажирки газету, вимагає оплатити проїзд.
– Слышали, сегодня самолету Кличко не разрешили сесть в Киеве, так он летел аж в Кривой Рог. По радио сказали, что из-за тумана. Потом, что не прошел таможенный контроль. До чего дошла власть. Человека готовы убить, только бы не мешал, – пасажирка забирає в кондукорки газету.
– Да вы лучше скажите, зачем он летал в Германию. Он же в Украине должен быть в такое время. Его место должно быть среди людей, а не на небесах и в дорогом самолете, – сердиться кондуктор.Сідає на вільне місце навпроти.
– Наверное, летал договариваться с немчурой. С этой Меркель, чтоб Украину пустили в Европу.
– Ага, конечно. К жене он летал – она у него живет там, на Украину носом крутит, – каже кондуктор. – Политик хренов. Вечно они живут не так, как хочет народ, а как им выгодно.
За два крісла сидять хлопець в окулярах і дівчина в плетеній шапці з оленями.
– У п'ятницю в інтернет злили пошту Кличка. Там купа фотографій з різними дівчатами: і блондинки, і шатенки, і брюнетки. З якоюсь Віталій плаває в морі, на пляжі лежить роздягнутий. А з іншою цілується, – хіхікає дівчина.
– Та, з якою цілується, схожа на його жінку, – знизує плечима хлопець.
– Та щось не дуже. Але фотка якась розмита, нечітка, – дівчина кладе голову йому на плече.
– Він що, уже ні з ким не може сфотографуватися? Мабуть, просто фанатки. Нормальний мужик, – каже хлопець.
1 
1
Коментарі
1