Тренер із гандболу відмовлявся займатися з трієчниками
Малим не дуже добре вчився. У п'ятому класі записався на секцію з гандболу. Тренер казав приходити на заняття із щоденниками. Із трієчниками не займався. Це мотивувало. Школу закінчив майже на відмінно.
Батька звати Драган. Це поширене хорватське ім'я, для українців воно екзотичне. Звик, що моє по батькові плутають – називають ДраганОвичем. Ставлюся з гумором, аби не Драконовичем.
У дитинстві їздив до діда з бабою в Хорватію. Через кілька днів починав добре розуміти й розмовляти сербохорватською. Дивувався, що персики там валяються на землі, як у нас яблука.
Професію вчителя порівнюю з роботою вантажника. Той напружує м'язи, трудиться фізично, а вчитель – психологічно й морально. Тому педагоги мають 56 днів відпустки.
До учнів і студентів звертаюся на "ви". Ми – рівноправні учасники навчального процесу.
Перший комп'ютер у мене з'явився на другому курсі університету. Тоді це була дивовижа. У школі стояли величезні прилади, як шафи. Швидко нагрівалися. Ми писали невеликі програми на Basic.
У нашій групі один студент працював на комп'ютерній фірмі. Пам'ятаю, приніс 3,5-дюймову дискету. Всією групою її розглядали. Вражав обсяг – 1,44 мегабайта. Зараз це смішні цифри.
Вчу дітей, що мати крутий телефон – це добре, але краще самому створювати прилади. Цього року студент розробив прототип розумного будинку для дипломного проєкту. Запрограмував роботу датчиків, продумав до дрібниць.
Торік я став фіналістом Global Teacher Prize Ukraine. Поїхав в освітню подорож Нідерландами. У їхніх школах учителі всюди розвішують роботи учнів. Там ціниться те, що дитина створила своїми руками. Облаштував і у своєму кабінеті виставковий центр учнівських розробок із робототехніки. Це заохочує інших працювати.
Одна з перших робіт моїх студентів – пристрій, що автоматично поливає квіти. Датчик вологості ставлять у ґрунт. Коли земля суха, сигнал подається на мікроконтролер. Вмикається помпа і каналами вода потрапляє у вазон. Вони створили також прототип робота-пилососа, маніпулятор "Роборука", розумну лампу, яка вмикається від плескання в долоні. Й голосове управління ввімкнення світла.
2006 року з колегою Русланом Тичуком створили смарткабінет фізики в коледжі. У ньому штори реагують на світло: сонячного дня закриваються автоматично. Можна керувати освітленням і витяжкою зі смартфона чи інфрачервоного пульта. Є 3D-принтер. На дверях встановлено розумне табло – якщо викладача в класі немає, можна подивитися, в якій він аудиторії.
Студенти помічають, наскільки активний і прогресивний викладач. Вчу для того, аби після коледжу вони знайшли роботу і своє місце в житті. Маю знайомих директорів комп'ютерних фірм. Вони знають: якщо я порекомендував учня, він буде відповідальним працівником.
Хочете стати програмістами – вчіть англійську, а вже потім – мову програмування.
Учителі й учні не були готові до дистанційного навчання. Але хто хотів, налаштував процес. Сесію в коледжі теж проводили онлайн. Двоє студентів не мали якісного інтернету, тому екзаменував їх по телефону.
З дружиною познайомився на роботі. Попросили полагодити комп'ютер в одному кабінеті. Біля монітора сиділа Оля. Одразу сподобалася, почали зустрічатися. Комп'ютер так і не відремонтував, але знайшов дружину.
7 
35413
Коментарі