"Пішов у ліс по ялинку, а додому повернувся – з кабаном"

На Софійській площі столиці працює різдвяне містечко

19 грудня на Софійській площі в Києві засвітили головну ялинку країни. Дереву заввишки 29 метрів – 91 рік. Привезли з Івано-Франківська. Прикрашене трьома кілометрами гірлянд, що сяють тисячами відтінків. Різдвяне містечко працюватиме до 14 січня

– Маша, ти де так довго? – киянин 38-річний Євген Коцюба кричить у слухавку старого Samsung. – Що значить, у пробці? При Омельченку дороги чистили вдень і вночі. А з Кличком – як не каток, то жижа по коліна. Бери дітей і бігом сюди. Тут від якогось депутата цукерки роздають.

– Не цукерки, а печиво. 30 грудня термін придатності збігає. Нема чого летіти. У магазині таке по 6 гривень, – каже жінка у фіолетовій шубі. Відступає кілька кроків від натовпу. – Якби тут iPhone роздавали, вони б один одного повбивали.

Навколо Діда Мороза, який пригощає пряниками за прочитаний вірш, збирається юрба дітей. Їхні батьки штовхаються. Огрядний у сірому пальто б'є ліктем у живіт худого та високого чоловіка в окулярах. Той відповідає стусаном у груди. Пропихає наперед своїх дружину і сина.

 

– Івасику, не стісняйся. Пригнися і лізь між усіма. Тільки окуляри не згуби, – каже жінка.

За кілька хвилин подарунки закінчуються. Половині дітей не вистачає. Дехто плаче.

– Вась, а пряников больше нет? – дівчина в чорному пальті гукає помічника.

– Бус с Лукьяновки не может доехать. В пробке стоят. Уважаемые, собираемся через часик. Едет еще три ящика печенья. Хватит на всех. Петя, ты пока раздай календари с собаками на следующий год! – кричить до чоловіка, який нарядився Дідом Морозом.

– Вася, ми домовлялися тільки на два часа. У мене через годину корпоратив. Не можу відказати. Платять 100 доларів в час.

– Успеешь на свой корпоратив. Мы тебя на Range Rover отвезем, – Василь дістає з дублянки пачку цигарок.

Дід Мороз приспускає бороду й закурює.

На сцену виходить дружина президента Марина Порошенко з трьома молодшими дітьми і мером столиці Віталієм Кличком.

Глядачі проштовхуються від сцени до різдвяного ярмарку. Тут пахне смаженими реберцями, чебуреками і кавою. Рудоволоса Карина Жолкевська, 23 роки, купує за 100 грн дві склянки глінтвейну. Продавець просить у неї паспорт. Перевіряє, чи повнолітня. Дівчина пригощає напоєм подругу в шапці-вушанці й червоному пуховику.

– Твій тобі знову нічого на Миколая не подарував? – запитує Карина.

– Я за чотири роки привикла. Раніше ображалася. А тепер не звертаю уваги, – каже 25-річна Людмила Петерчук.

– Таньці за кожен фінгал дарує кольця. У неї їх більше, ніж пальців на руках. Одягає по два. У листопаді вернувся з роботи п'яний. Так побив, що в неї зір почав падати. Після свят піде на лазерну корекцію.

– Ти вже переманила того програміста? Погодився на зарплату в чотири тисячі доларів?

– У мене через нього одні проблеми. Дзвонила вісім разів на Viber, бо він трубку не брав. А в мене на заставці там фотка, де я в купальнику. За півгодини набирає його дружина. Почала погрожувати, щоб до її Олега не лізла, бо всі ребра мені переламає. Про роботу і слухати не схотіла. Зараз домовляюся про тестувальника зі Львова. Якщо погодиться на переїзд, зароблю на ньому тисячу доларів.

Запалюють бенгальські вогні, роблять фото на смартфони, викладають у Facebook.

– Що у вас за пертурбації? Скорочують? – цікавиться Людмила.

– Начальник половину офісу розігнав. Попросив системного адміністратора перевірити переписку між колегами. З'ясував, хто гроші відмиває на рекламі, хто інформацію зливає конкурентам. За вистрижений ірокез на голові колеги у своїй переписці називали його страусом і чупакаброю.

– Тебе теж розрахували?

– Мене лишив, бо я знаю про всі ці мульки. Всю переписку стираю. Пошту чищу через день. На кожній фірмі сисадмін – це кріт. У нього доступ до всіх комп'ютерів. Читає особисті переписки. На попередній роботі чувак навіть шантажував колег, які крутили службовий роман. Обоє ж були одружені.

Марина Порошенко зі сцени розказує про підвищення зарплат і пенсій.

– А про долар чого мовчиш? За тиждень виріс на гривню. Щойно Петюня мінімальну зарплату до 4100 пообіцяв підняти, як всі ціни вгору полізли, – 30-річний Віктор Білоус знімає рукавиці, щоб почистити мандарин.

– А що ти хотів? Долар до Нового року 30 нажене. Пів-України в Польщу виїде, – його товариш Антон, 28 років, закидає на плече футляр із гітарою. – Нас сьогодні директор збирав. Каже, що новорічного корпоративу не буде, бо тоді без зарплати на свята залишимося. Від офісу в січні доведеться відмовитися. Він за оренду платить у валюті. Будемо працювати з дому. Добре, що ходжу на курси гри на гітарі. У вихідні на Хрещатику гратиму, щоб за кімнату заплатити.

– Сестра Таня 4 грудня до свідомості прийшла. Два місяці в комі лежала, – говорить кучерява блондинка зі стаканом какао в руці. – Тітка їй до останнього не говорила, що Юра загинув. Вони в аварію попали під Києвом. Машина двічі перевернулася, поки не врізалася в сосну. Юра – на смерть, а Таню лікарі чудом з того світу витягнули.

– У такому стані краще правди не знати. Бо може знову в кому впасти.

– Тьотя Лєна мовчала. Поки Таня не розказала, що до неї вранці Юра приходив. Нічого не приніс, тільки мовчки гладив по голові. Його два місяці як поховали. Ніхто з медперсоналу відвідувачів у її кімнату не пускав. Мати каже, що Тані чоловік міг наснитися. Коли описала, в чому був, навіть у лікаря волосся дибом стало. Чоловіка в тому костюмі поховали.

– Мабуть, попрощатися приходив. Як на правду відреагувала?

– Лікарі ввели її в медикаментозний сон. Вона – на четвертому місяці вагітності. Колють заспокійливі. Вони довго дітей не могли мати. Вдочерили мулаточку з Житомира. Зараз свекруха дитиною опікується. Як ви до Ростова злітали?

– На такому весіллі я ще не була. Після першого застілля половина гостей лежала під столом. Перші три тости п'ють по 100 грам і не закушують. Половина жінок прийшла без мужиків. Кажуть, на заробітки поїхали. Сестра матері призналася, що воюють на Донбасі проти наших. Мені нічого в горло не лізло. Не могла за одним столом із ними сидіти. У готель поїхала.

– У мене брат два роки тому в Росію подався. Топ-менеджером працює. Квартиру в центрі Москви за чотири біткоїни купив (електронна валюта, вартість якої в грудні коливається від $15 до $18 тис. – Країна). Сюди повертатися не хоче. А я в Росію ні за які гроші не поїхала б. На минулий Новий рік тато купив мені румунський паспорт. Без проблем літаю по Європі. Сміється, що працюю в Києві за 200 доларів. Кличе в Німеччину. На пошті можна заробляти 2 тисячі євро. Батьки думають, я тут через хлопця. Якби не кіт, вже давно виїхала б. Але забирати Русика ніхто не хоче. Він – старий і лінивий. Пісяє по всій квартирі. Через кордон із котом не пропустять.

– У тебе папка фартовий. Усюди проб'ється.

– Мамка каже, це тому, що в нього дід був ромом. Торік пішов у ліс по ялинку, а повернувся – з кабаном. Вепр спросоння втекти не встиг. Тато пальнув його два рази з рушниці. До Паски шашлики з нього смажили. У 1990-х, коли їсти не було за що купити, тато хотів мамину обручку з рубіном здати. Біля ломбарду дві банди пішли одна на одну. Не могли ринок поділити. Хтось визвав міліцію. Бандити – навтьоки. Мішок із грошима, які з торговців зібрали, жбурнули у смітник. Тато його за пазуху – і додому. Цілий рік батькам у школі зарплату не платили, але в нас були і м'ясо, і ковбаса.

×