Коли Юлія Баір востаннє
Ворожила
У школі мене називали шаманкою. Бо ворожила однокласникам волосиною, протягнутою через голку. У 14 років на Андрія вирішили довідатися ім'я судженого. Писали одна одній на папірці чоловічі імена. Клали під подушку, а вранці витягали один. Мені попався "Петро", але жоден знайомий так не звався. Тягнула, доки випало жадане ім'я. Та частіше ворожбити чіплялися до мене. Карпатський мольфар запропонував подрузі погадати по долоні. А мені не схотів. Спитала чому. Узяв мою руку й показав на перервану лінію життя: "Як ся полічиш, будеш жила". За два місяці втрапила під автівку священника. Три доби була непритомна. Відтоді не переходжу дорогу в навушниках.
Їздила на велосипеді
Люблю кататися на ровері сільськими дорогами. Минулого літа з неабиякими зусиллями добралася з рідної Бібрки до Свіржа. Ландшафти в нас круті. Задивилася на красеня-сокола, що летів над селом, і загнала велосипед у глибокий рів. Зістрибнула за мить до падіння. Вважаю це одним із найкрутіших своїх трюків.
Грала на музичному інструменті
Щороку намагаюся вивчати нову колядку. Святий Миколай подарував мені калімбу (старовинний африканський язичковий щипковий музичний інструмент. – Країна). На Різдво за 1,5 години опанувала мелодію з колядки "Тиха ніч". Це досягнення. Була переконана, що не маю музичного слуху, бо в дитсадку карали за погані співи. Музика – чудова терапія й поле для саморозвитку.
Збирала ягоди
У Штатах любила гуляти парками. Коли помічала їстівну ягоду, не могла оминути. Цим лякала американців. Більшість із них бояться куштувати щось дикоросле. А я ласувала солодкою чорною малиною з куща. Люди запитували: "Ви точно виживете?" Сміливіші теж ризикували спробувати. Якось залізла глибоко в кущі. Поряд зупинилися батько й донька-підліток на роверах. Він запропонував доньці скуштувати ягідку. Дівчині трапилася малина з хробачком. Розридалася й почала звинувачувати батька у спробі її вбити. Він заспокоював, а я тихенько сміялася.
Бачила дикого звіра
У Мічигані до мене кілька місяців навесні приходив єнот. Щодня залазив на балкон третього поверху. Тулив морду до москітної сітки й заглядав мені в очі. Єноти, як і олені, чудово почуваються в американських передмістях, де багато дерев і зелені. Думаю, йшов на аромати з кухні. Бо більшість американців готують мало, харчуються в ресторанах або вдома розігрівають заморожену їжу. Одного дня єнот зник. Підозрюю, хтось із сусідів подзвонив у Animal Control (служба контролю за тваринами. – Країна) і його вивезли.
Купалась у ставку
Це було на фестивалі "Підкамінь-2011". На величезній території темною плямою лежала єдина калюжа, яку всі оминали. Я була в синій спідничці-дзвонику і бабиній вишиванці. Побалакала з хлопцями з "КораЛЛів" й пішла шукати своїх, щоб разом підійти ближче до сцени. Сутеніло, люди туди-сюди сновигають, аж зарябіло в очах. Щось не те. Дивлюся: лежу в калюжі. Була в болоті від маківки до пальців ніг. Пішла до наметового містечка. Попросила в товаришів вологу серветку. Вони запропонували помитись у ставку. Вода була тепла. Довкола – темрява, тільки повний Місяць світив із неба. Доки друзі пильнували стежку, під живий виступ "Русичів" я таляпалася голяка, відмиваючись від багнюки. Після купання ще пів ночі танцювала під улюблених "Гайдамаків".
Була моделлю
Грала в масовці рекламного ролика Львівської залізниці, кілька разів була моделлю для друзів-фотографів. Позувала для художника. Пам'ятаю, йшла вулицею засмучена, бо була нещасливо закохана. А тут незнайомець підкотив на ровері й запропонував попозувати йому для картини. Погодилася. Намалював мене сумною, з опущеним донизу поглядом. Думки друзів про цю роботу розійшлися, але мені подобається. Передає мене іншу й нагадує, що навіть темні сторони й важкі періоди життя мають привабливість.
Не спала всю ніч
Кілька років тому прилетіли з чоловіком і донькою зі Штатів до Львова у відпустку. Купили в мережі кавових кіосків пляшечку колд брю (кавовий напій, отриманий методом холодної витяжки. – Країна), якого раніше не куштували. Спробували, коли вже поверталися зі Львова. Не знали, що то концентрат на 12 порцій. Випили на двох. Я весь день почувалася, мов під струмом. Плакала. Під час перельоту не спала. У Відні робили пересадку. На рейс чекали 5 годин, а потім ще 10 летіли до Чикаго й кілька годин їхали автівкою. Жодного разу не задрімала. То був мій рекорд без сну.
Заблукала
Багато разів чула історії, як людей чіпляється блуд і водить лісами. Але не уявляла, наскільки це моторошно, доки не заблукала на Говерлі. На День Незалежності поїхали з колегами на тімбілдинг (дії для створення і збільшення ефективності роботи команди. – Країна). Коли спускалися вниз, мене чогось скосило зі стежки в ліс. Отямилася від крику птахів і холоду в ногах – стояла посеред струмка в повних води кросівках. Не знала, куди йти, – ліс з усіх боків був однаковий. Мобільне покриття відсутнє. Стало так лячно, що відчувала, як вібрують скроні. Аби прийти до тями, набрала в пляшку крижаної води зі струмка й вилила на голову. Мокра ходила лісом і кликала на допомогу. Відгукнулася сім'я грибників. Показали вихід на стежку. Дісталася до автобуса, коли наша група вже збиралася виряджати експедицію на пошуки.
Тікала
З двома однокласниками замість уроків пішли в сусіднє село. Наплели вчителям байку, що ми зі львівської молодіжної організації. Прийшли інспектувати якість їхньої освіти. Ті повели до директора. Він вислухав і дозволив бути на уроках 10‑го класу. Відсиділи на двох. Потім хтось із учнів настукав, що ми не інспектори. Обурені вчителі гналися за нами до автобусної зупинки. Але за секунду до відправлення нам вдалося зупинити маршрутку і гримнути дверима перед їхніми носами.
Долала снігові кучугури
Коли тільки переїхали до Мічигану, там лежали небачені доти снігові замети. Чоловік пішов на роботу. За годину зателефонував і попросив принести змінні черевики – в тих модних, що були на ньому, посипалася підошва. Зимові тротуари Мічигану не розраховані на пішоходів, бо всі пересуваються автівками. Навіть бігуни до парку спершу під'їжджають. Найважче було перейти дорогу – стовп із кнопкою, що вмикала зелене світло, був засипаний снігом. Доки оббігала кучугуру, загорялося червоне. Так і мучилася, доки обвішаний мотлохом безхатько почав іти через потік машин. Я перейшла разом із ним.
8 
35413
Коментарі