Документальний фільм "Шахта №8" про нелегальні шахти-копанки в Сніжному на Донеччині українські продюсери заборонили показувати на столичному фестивалі Docudays UA. Продюсер студії "Інтерфільм" Олена Фетисова назвала фільм постановочним і неправдивим. 24 березня естонська режисерка Маріанна Каат із власної ініціативи показала стрічку в Києві. Перед тим із кінотеатру винесли банери фестивалю
Маріанна КААТ, режисер, 54 роки:
- На Донеччину ми приїхали у листопаді 2008 року (уточнити рік), на вулиці - холоднеча. Місцеві поселили нас у гуртожиток, який не опалювався. Перше враження - жахливе. Кругом злидні, бруд.
Люди цікаві - про кожного можна знімати фільм. У Юри Сиканова - типова доля жителя Сніжного. Тут усі хлопці починають працювати у "дірці" років із 14. Але Юра має виняткове почуття відповідальності за життя своїх сестер, матері й вітчима. Хоча ніхто зі старших не вважав себе відповідальним за нього. Така риса відсутня у дорослих цього регіону.
Періодично плакала, коли хлопці щось розказували зі свого життя. Потім звикла.
Запитували, як поставилися до фільму в Україні. Відповідала, що його там ще не бачили. Це найбільше всіх дивувало
Адміністрація міста знала, що ми знімаємо, нам не заважали. Хоча певна напруга з боку влади Сніжного відчувалася. Кому напряму належать нелегальні шахти - невідомо. Одного разу знімали "дірку", яку називають "прокурорською". Вона спокійно діяла, коли решта були тимчасово зачинені через наш приїзд. Про це завжди було відомо завчасно, бо ми замовляли готель і транспорт. Під цей момент майже усі "дірки" прикривали. Шахтарям пояснювали: бо прибула "комісія". Домовляємося з людьми про зйомки у певній "дірці". Приїжджаємо з групою, а нам кажуть, що вона тимчасово закрита. Після кількох таких випадків зрозуміли, що комісія - це ми.
У копанки спускалися багато разів. Перший поліз із хлопцями оператор, щоб подивитися, як там із освітленням. Виліз - і на добу замовк. Не могли зрозуміти, що сталося. Коли почали говорити про це, оператор сказав, що пережив шок. Був вражений, як дорослі пускають дітей у копанки.
Постійно думала, як не перейти етичну межу дозволеного. Не показала Юрину маму, яка п'є. Хоча вдалося її зняти. Залишилася за кадром історія старшої сестри з нареченим. Також відзняла ціле журналістське розслідування про копанки та їх працівників. Але врешті зробила фільм про почуття відповідальності 15-річного хлопця.
Починали знімати за президента Ющенка. Спочатку Держкіно України обіцяло підтримати проект. Олена Фетисова розраховувала на це фінансування. За час зйомок керівництво країни й міністерства культури змінилися. Українському продюсеру дали зрозуміти, що цей проект ніколи й ніяк не буде підтриманий. Невдовзі Фетисова припинила приїжджати на зйомки. Українська сторона вклала у фільм дуже маленьку частку. Не скажу скільки - це комерційна таємниця.
Стрічка була приблизно на 30 міжнародних фестивалях, здобула 10 нагород. Після показів завжди запитували, як поставилися до неї в Україні. Відповідала, що її там ще не бачили. Це найбільше всіх дивувало.
1 
1
Коментарі