Із майбутньою дружиною Наталією ми поїхали в Індію на відпочинок. Тільки вийшли з готелю в Бомбеї, як підійшов хлопець слов'янської зовнішності. Запропонував знятися в кіно.

Він був у легкій тенісці, шортах, шльопанцях, загорілий і простий у розмові. Обіцяв за роботу 500 рупій - 10 доларів і смачний обід. Розповів, що працює в агентстві, яке підшукує масовку для індійських фільмів. Ми погодилися.

О 6.30 наступного дня агент уже гримав у двері нашого номеру й гукав: "Вставайте! Пора їхати в Боллівуд. Машина чекає". По дорозі ще годину він збирав акторів. Зупинялися на вулиці, він кликав мене, і я, оскільки знав англійську, пояснював перехожим, як круто знятися в кіно. Умовив двох німкень. Дівчата були перший день в Індії й шукали пригод.

О восьмій ранку приїхали в торговий центр - тут знімали європейський аеропорт. Індус із мегафоном постійно кричить знайденим у місті європейцям, які з валізами ходять туди-сюди: "Гей, ви, у сірому піджаку і зеленій сукні, станьте там, ідіть прямо, потім повертайте ліворуч".

Нас із Наталею направили в підвал - там була гримерка і подібна до магазину із секонд-хендом костюмерна. Підстаркуватий індус у здоровенних круглих окулярах забігав біля нас із сантиметром. Мені видав коричневий костюм, а Наталі простягнув якусь рожеву ганчірку на зразок тих, що носять стриптизерки. Вона відмовилася й вибила собі пристойнішу сукню. Далі підбіг гример. Мене зачесав догори, а Наталі випрямляв волосся праскою, бо тут думають, що у справжніх європейок воно пряме. Спілкувалися з усіма англійською.

Потім і ми кілька годин під крики чоловіка з мегафоном ходили з порожніми валізами, вдаючи європейців, які щойно прилетіли. Коли все скінчилося, у мене тицьнув пальцем індус і сказав: "Іди сюди. Будеш зніматися ще в одній сцені з американцем та ізраїльтянином". Пояснив, що ми - конвой. Проводимо актора в наручниках по аеропорту й передаємо в руки індійської поліції. Нам видали костюми французьких жандармів, дали випити масала-ті - чай із молоком і спеціями.

Як прийшли на знімальний майданчик, хтось із кіношників помітив, що я неголений, і почав голосно нарікати. За ним давай завивати вся знімальна група. Одразу прибіг гример, побризкав мене водою і почав шкрябати бритвою по щоках. Навіть без мила! Я не встиг зрозуміти, що відбувається, як він уже закінчив. На обличчі залишилося багато порізів, проступила кров.

Побризкав водою і почав шкрябати бритвою по щоках. Навіть без мила! На обличчі залишилось багато порізів, проступила кров

Скоро на майданчику з'явилася кінозірка Індії - Акшай Кумар. Це його ми мали вести в наручниках. Через пару дублів каже: "Давай, я буду оглядатися, а ти битимеш мене кулаком у спину, щоб і не думав про втечу". Я погодився, режисер був не проти. Кумар просив бити сильніше, щоб це викликало справжній біль і емоції на обличчі.

У перерві годували сочевичним супом, салатами, овочами, рисом, куркою в соусі й морозивом. Ізраїльтянин запропонував вимагати, щоб нам заплатили 3000 рупій, бо знімаємося не тільки в масовці, а й в епізоді. Ми це сказали індусові, який пояснював нам ролі. Він почав голосити, що все буде нормально, просив нікуди не йти, бо його звільнять із роботи.

Зйомки затягнулися до третьої дня, хоча нам обіцяли, що о першій звільнимося. Коли нарешті відпустили, на парковці чекало таксі й стильно одягнутий підліток. Він видав наш заробіток - 500 рупій. Усе нагадувало сцену з фільму, де нелегально купують наркотики. Я сказав, що ми працювали більше, ніж інші. На це індус усміхнувся і відповів: "Вони ніколи не платять більше. Радійте тому, що отримали". І пішов.

×