"Проверено цензурой" – такий штамп стоїть на листівці, яку перед Новим 1945 роком отримала киянка 11-річна Нелла Радіна. Артефакт зберігає її донька – Марина Мілевська, 57 років.
– Батьки моєї матері – актори Сергій Радін і Ольга Адамчик, – розповідає Мілевська. – Батька вона майже не знала. Він пішов із сім'ї, Ольга знищила всі фото. Під час нацистської окупації Києва працювала прибиральницею в госпіталі та вихователькою в дитячому будинку. В листопаді 1943 року радянські війська звільнили місто. За кілька днів бабу заарештували. Сусідка на прізвище Командирова донесла, начебто та видала німцям працівника НКВД. За зраду батьківщини засудили до 20 років у таборі та ще п'ять років "поселення". Відбувала покарання в Красноярському краї.
"Здраствуй, дорогая Неллочка! Поздравляю тебя с Новим годом. Жоля (кот) поздравляет тебя также тебя с новим 1945 годом. Нелла, желаю тебе от всей души счастья в новом году и отличной учобы. Ира", – йдеться в листівці зі штампом. Хто така Іра, Марина не знає.
Неллу виховувала баба – польська шляхтянка, вдова урядника Ірина Мілевська. Щоб прогодувати онуку, продала все хатнє начиння. Дівчина закінчила жіночу школу, вступила на факультет географії в університет імені Тараса Шевченка. Диплома не отримала, тільки довідку – "прослухала курс лекцій". Влаштувалася лаборанткою в Укргідрометцентр.
– Ольга Адамчик повернулася додому через два роки після смерті Сталіна, у грудні 1955-го, – продовжує Марина Мілевська. – Допомогла Неллі справити весілля з інженером трамвайного депо Геннадієм. Я – єдина донька подружжя. Мати все життя пропрацювала в Гідрометцентрі. Про кар'єрне зростання не могло бути й мови – донька ж ворога народу. Наприкінці 1980-х колеги домоглися, щоб їй надали посаду інженера.
3 
1
Коментарі