середа, 27 березня 2013 18:26

Нинішній Патріарх Кирило завжди ходив похмурий, всі семінаристи його боялися

  Отець Павло КОЧКОДАН
64 роки, священик
Народився в селі Великі Дідушиці Стрийського району Львівської області. Закінчив місцеву школу, згодом у ній вчителював. 1969-го вступив до Ленінградської духовної семінарії, згодом закінчив Московську духовну академію. До 1990 року служив у храмі Святого Юра у Львові, доки той не став греко-католицьким.
У 1994–2007 роках викладав філософію та релігієзнавство у Львівському юридичному інституті МВС. 2006 року закінчив юридичний факультет Львівського університету імені Івана Франка. Править у церкві Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату, зцілює хворих і немічних. 
40-й рік у шлюбі з односельчанкою Анною, яка працює диспетчером швидкої допомоги. Син Андрій – 
православний священик Київського патріархату. Донька Єлизавета закінчила музичне училище, заміжня за панотцем, живе у Мінську, навчається заочно на юридичному факультеті Університету імені Франка. Отець Павло має четверо онуків. 
У домашній бібліотеці зібрав понад три тисячі книжок. Найбільше подобається роман ”Мотря” Богдана Лепкого. Улюблена опера – ”Кармен” Жоржа Бізе. Щодня дивиться ”Вісті”, по п’ятницях – політичне шоу Савіка Шустера.
Багато ходить, за день може пройти 20 км. Не користується мобільним телефоном. Живе за принципом Івана Франка: ”І не тішся нічим, і не сумуй ні по чім. Бо ні в чім на землі без змін тривку нема”.
Отець Павло КОЧКОДАН 64 роки, священик Народився в селі Великі Дідушиці Стрийського району Львівської області. Закінчив місцеву школу, згодом у ній вчителював. 1969-го вступив до Ленінградської духовної семінарії, згодом закінчив Московську духовну академію. До 1990 року служив у храмі Святого Юра у Львові, доки той не став греко-католицьким. У 1994–2007 роках викладав філософію та релігієзнавство у Львівському юридичному інституті МВС. 2006 року закінчив юридичний факультет Львівського університету імені Івана Франка. Править у церкві Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату, зцілює хворих і немічних. 40-й рік у шлюбі з односельчанкою Анною, яка працює диспетчером швидкої допомоги. Син Андрій – православний священик Київського патріархату. Донька Єлизавета закінчила музичне училище, заміжня за панотцем, живе у Мінську, навчається заочно на юридичному факультеті Університету імені Франка. Отець Павло має четверо онуків. У домашній бібліотеці зібрав понад три тисячі книжок. Найбільше подобається роман ”Мотря” Богдана Лепкого. Улюблена опера – ”Кармен” Жоржа Бізе. Щодня дивиться ”Вісті”, по п’ятницях – політичне шоу Савіка Шустера. Багато ходить, за день може пройти 20 км. Не користується мобільним телефоном. Живе за принципом Івана Франка: ”І не тішся нічим, і не сумуй ні по чім. Бо ні в чім на землі без змін тривку нема”.

Важливі люди в житті отця Павла Кочкодана

1. Ще у дитинстві вирішив стати священиком. Хотів бути схожим на місцевого пароха – отця Михайла Майрчака. Він мав прекрасний голос. Коли виконував пасхальний піснеспів "Плотію і уснув" у Віденському костелі Стефана, у храмі почали плескати, хоч там це робити не прийнято. У великій кишені завжди мав цукерки. Проходив понад річкою, де діти пасли гусей, корів. Влаштовував їм уроки катехизму. Бешкет­ники, як його бачили, втікали у лісок. Хто знав молитви, заробляв солодощі.

2. Моя мама померла у 82 роки. Була щасливою людиною, бо не знала ніяких термометрів, тискомірів. Згадую, як пила сироватку. Постійно її сушило. Тепер розумію, що у неї був цукровий діабет. У нинішній час вона би не дожила до таких років. Стала би інсулінозалежна. Бог визначає земний час кожного.

3. Отці Петро Клітовченко та Олександр Шокало навчили, як вступити у ленінградську духовну семінарію. У ті часи їх було лише три – одеська, ленінградська та москов­ська. Процес відстежували місцеві партійні структури та КДБ. Абітурієнт мав подати документи до 20 серпня. ­Столична релігійна інспекція при КДБ брала списки і дізнавалася, хто хоче вступати. Тоді давали сигнал на місця. Там робили перешкоди: військовозобов'язаних брали до армії, не видавали паспорт чи ув'язнювали на 15 діб, аби не потрапив на іспити. Мій брат жив у Горлівці. Коли заїжджав до нього на відвідини, познайомився з тими священиками. Скористався їхніми порадами: з дому виписався, знявся з обліку, поїхав до брата. Звідти, як донецький, подав документи в Ленінград.

4. Сокурсник Мирослав Дейнека з Тернополя забирав мене з КПЗ. 1971-го у липні приїхав з ­Ленінграда на канікули в своє село. ­Пішов купатися на річку. На другому березі з ­"уазика" виходять голова сільської ради, директор школи, член райкому партії. Почали кидати каміння у воду. ­Питаю: "Хіба так личить комуністам робить?" Промовчали. У неділю вранці йду в Болехів, ззаду на мотоциклі їде сільський дільничний. Сказав сісти, бо треба у ­сільраду поїхати. На мене чекав "воронок" зі Стрия. Посадили у КПЗ. Казали, що проводив агітацію серед дітей. Викликали на розмову до начальника. Той переконував кинути семінарію, гарантував вступ до університету. Я пообіцяв йому, що заберу документи із семінарії. З Дейнекою літаком відбули в Ленінград.

5. Нинішній російський Патріарх Кирило тоді був старшим помічником інспектора. Завжди ходив похмурий, у чорному монашому вбранні. Ніколи не сміявся, тільки найближчим міг подарувати скупу усмішку. Його всі семінаристи боялися. Не одного через нього відрахували. На другому курсі читав догматичне богослів'я. Я сидів посередині першого ряду. Встав студент, не знав відповіді на питання, то я йому підказував. Кирило мені поставив двійку. Хоча я її на іспиті справив на п'ятірку, річна вийшла чотири. Був дуже вимогливий, строгий, як монах.

6. Отець Василь Бачало вступив у семінарію після 40 років. Хоча дозволяли тільки до 35, його зарахували. Він поїхав в Одесу, де відпочивав 90-річний патріарх Олексій І. Познайомилися, той дозволив йому вступити. Отець Василь віком був нам, як батько. Разом жили у кімнаті. Після вечірньої молитви захотілось розвіятися. Почали бавитися у хованки. Отцю Василю зав'язали очі. Хтось заліз під стіл, інший під ліжко, ще один – на шафу. Отець Василь шукає. Раптом двері відчиняються і на порозі з'являється Кирило. У нас кров захолола у жилах. Він подивився і каже: "Отец Василий, я этим юнцам не удивляюсь, но вы!.. Да здесь и столетний старец станет, как они". І пішов. У нього, напевно, був гарний настрій.

7. Викладача – відставного офіцера Щелокова – називали "пальона миш". Читав курси "Конституція СРСР" та "Історія СРСР". Його мова була бідною, але дуже колоритною. На парі виголошував: "И тогда Коммунистическая партия, ядрена вошь, взяла власть в свои руки, палена мышь!"

8. У гостях в однокурсника – грузина Гурама Шаламберідзе – вперше сп'янів. Разом жили в студентському гуртожитку. Коли Гурам став священиком, запросив до себе у Тбілісі. На їхніх забавах мають обов'язково бути тости: за бабушку, за дєдушку. Вина смачнючі. На десерт приносять желе в металевих оздоблених амфорах. Я взяв ложечку, скуштував. Воно таке ароматне, смачне. Усе з'їв. Вставати – а встати не можу. Очі бачать, голова світла, а ноги відняло. Виявляється, то дали таке вино. Добре, що біля столу диван стояв. На ньому й заснув. Майже не вживаю алкоголю. На гостинах можу пригубити 50 грамів вина, коньяку.

9. У Ленінграді культурним сектором у семінарії відав Михайло Філаретович Русаков. Жартую, що він посадив мене на голку. Раз на квартал відвідували Маріїнський оперний театр. Ніколи не забуду, як уперше побачив опери ­"Хованщина" та "Князь Ігор". Не міг відірватися. ­Репертуар Львівської опери знаю досконало. ­Коли гастролі, навіть із бого­служінь відпрошуюся. Моя жінка каже: "Я нічого в тому не тямлю". Треба знати лібрето.

10Нещодавно вінчав хлопця Павла. Він – третє покоління, мною шлюбоване. У 1970-х вінчав його дідуся та бабусю таємно удома. Вони були викладачами Лісотеху, боялися втратити роботу. Потім давав шлюб їхній доньці.

Зараз ви читаєте новину «Нинішній Патріарх Кирило завжди ходив похмурий, всі семінаристи його боялися». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути