Ювелір замовляє по дві одиниці коштовного каміння
Після університету захопився історичною реконструкцією. Збирав костюми в клубі "Пантера" у Львові. У цій справі найскладніше – прикраси, пряжки, ґудзики. Почав робити простенькі моделі, заробляв із цього. Потім перейшов на ювелірку. Вдень працював, а вночі вчився.
Ювелірів готують у Львові, в Академії мистецтв і Коледжі декоративного й ужиткового мистецтва імені Івана Труша. У кількох вузах Києва та Харкова. Хотів вступити до університету мистецтв у Литві. Та навчання коштувало недешево. Під час подорожі познайомився з майстром, який запросив на навчання до Києва.
Студенти-ювеліри вчать фізику, хімію, геологію, живопис. Роботу з дорогоцінними металами й камінням, з емалями, гравіювання. Я все це опанував сам, продовжую вчитися. Чого не знав – запитував у колег.
Люди з професійною освітою скажуть, що ювеліру необхідно вміти малювати. Але більшість майстрів працюють із каталогами готових виробів. Відливають метал, шліфують, інкрустують камінням. Я займаюсь індивідуальними замовленнями.
Щоб зробити срібну каблучку, треба спершу виготовити модельку. Спочатку працював із полімерною глиною. Тепер – із ювелірним воском. Він м'якший, його можна "наплавлювати". Передає дрібні деталі прикраси.
Ювелірка XXI століття – мінімалістична, концептуальна. Експериментують із поєднаннями металів, текстурами. Я люблю делікатну роботу, сюжетні картини на прикрасах, міфологічну тематику.
Три роки тому зробив латунну корону для фільму "Король Данило". Мав три дні. Як ескіз використовував корону англійського короля Генріха ІІ. Відполірував, аби видавалася золотою. Всередині обшив оксамитом, декорував закльопками. Костюмери хотіли прикрасити камінням. Тоді ще не вмів. Віддав кіношникам. Вони прикрасили корону епоксидною смолою. Мені замовляли й пряжки на ремені для фільму "Легенда Карпат".
Перша майстерня була на території покинутого заводу, у двоповерховому гаражі. У стінах – велетенські діри. Крізь них пролазили щури. Мав стіл, трохи обладнання. Два роки тому переїхав у нову майстерню. Меншу, але теплішу й затишнішу.
Працюю зі сріблом, латунню, бронзою, золотом. Робив обручки з титану. Дуже твердий. Інкрустувати в нього каміння неймовірно важко. Найбільше люблю срібло. Воно добре піддається. Красиве. Коли плавиш, перетворюється на ідеальне дзеркало.
Із золотом працюю рідко. Ціна на нього щороку зростає. Та й нечасто замовляють.
Нині в моді паладій. Найдорожчий метал. За ним іде золото – червоне, зелене, біле, жовте. Раніше найдорожчою вважали платину. Зараз її ціна нижча. Це речовина, яка пришвидшує хімічну реакцію, не вступаючи в неї. Стала технічним металом.
Срібло виливають за температури 961 градус, золото – 1064. Платина, паладій – 1753 градуси. Для таких металів потрібне обладнання.
Метали купую по 100–200 грамів, у гранулах. Грам золота коштує 50 доларів, срібла – 50 центів. Додатково беру лігатуру – спеціальний сплав, щоб надати золоту чи сріблу потрібних якостей.
925-та проба означає, що у сплаві 92 відсотки срібла. Решта – цинк, мідь. Те саме із золотом. Біле золото – це сплав із 58 відсотків жовтого, срібла та нікелю. До червоного та рожевого золота додають мідь.
Камені поділяють на коштовні, напівкоштовні та штучні. Коштовні – природні мінерали, кристали. Їхню вартість визначають прозорість, чистота, твердість, блиск і колір. Найпопулярніший – діамант. Найтвердіший мінерал на Землі, їх складно огранювати. Зіпсувати неможливо. До дорогоцінних відносять рубін, сапфір, олександрит, турмалін, циркон, топаз, перли, бурштин і корали.
Смарагд – один із найкрасивіших і найдорожчих. Але з ним працювати важко. Він м'який, може тріснути під час роботи. Та й носити потрібно обережно.
Напівкоштовні камені – це бірюза, лазурит, нефрит, малахіт, гранат, опал, кварц. Вони легше видобуваються, поширеніші в природі. Тому дешевші. Мені подобаються опали. У них неймовірний спектр кольорів.
Штучні камені вирощують у лабораторіях. Вони красиві, але не мають цінності.
Ювелір замовляє по дві одиниці коштовного каміння. Другий камінь – запасний. На випадок, якщо зіпсують перший. Ціну обох включають у вартість прикраси.
Не подобається, коли кажуть: "Сапфір символізує безкінечну та вірну любов". Не символізує. Він красивий, синій і дорогий.
Робив три каблучки з діамантами – дві обручки й кілечко з титану. Для заручин виготовляв каблучки з опалом, смарагдами, сапфіром.
Зараз у моді прикраси з емаллю. Це порошок скла. Буває різного кольору. Викладається на метал, нагрівається із прикрасою, плавиться.
Гравіювання – написи, малюнки, позначки на готових прикрасах – виконують спеціальними різцями. Іноді застосовують кислоти. Не беруся за таку роботу. Для неї є спеціалісти.
Німець замовив скандинавський кований браслет із золота для дружини. Має важити 60 грамів. Та, коли почув ціну, передумав. Роблю зі срібла. Коштуватиме на 2200 доларів дешевше.
Знайомий попросив терміново виготовити каблучку для освідчення. А я саме мав їхати у відпустку, відмовив. Але моя дівчина вмовила. Мала бути за сюжетом фільму "Принцеса Мононоке" мультиплікатора Міядзакі. Зробив за добу. Прикрасив перстень блакитним опалом. Але з розміром пальця ми не вгадали.
Мав ще одне термінове замовлення. Наречені вже в церкві на колінах стояли, а я віз новенькі обручки з титану.
Ювелірні вироби – це маркетинг. Pandora, Tiffany & Co незмінні лідери на ринку десятки років. Перші беруть тим, що прикраса стала іграшкою. Браслет потрібно зібрати власноруч. Другі – ототожнюються з достатком та престижем. Усі наречені мріють про каблучки від Tiffany.
Усе, що роблять у галузі зараз, – вигадали раніше. Поєднання металів, фактур. Нічого нового. Міняються лише концепції.
Найстаріше, що бачив з ювелірки, – витесаний із каменю бичок у золотій упряжці. Виготовлений за шість тисяч років до нашої ери. Люди завжди хотіли прикрашати, показувати багатство і впливовість.
Головний інструмент ювеліра – руки. Шкіра стає то чорною від полірувальної пасти, то білою від гіпсових форм. Зі скалками, порізами. Працюють без рукавичок. Так вдається точніше регулювати температуру, мати краще чуття в роботі з дрібними деталями. Полірую, шліфую в масці, аби не вдихати пилу. Використовую окуляри, бо металева стружка може потрапити в око.
У XX столітті чоловічі запонки, шпильки для краваток робили з чавуну. Зараз у моду входить титан. Він важкий, твердий. Потрібно мати спеціальне обладнання.
Є категорія людей, які замовляють персні-печатки із гербами, знаками.
Колега робив на замовлення 300-грамовий золотий нашийник і повідець для собаки. Бігає собі, а в нього на шиї дві машини.
Найдивніше замовлення – "печаті" для виклику демона. Замовник дав ескіз. Демона звали Бену.
Був клієнт, який просив переплавити свій хрестик в "Іґґдрасілль". У скандинавській міфології так називають дерево, що тримає дев'ять світів.
Втомлений сів випити кави в парку Франка. Забув там рюкзак із прикрасами й ножем, який на ярмарку виміняв на перстень. Вернувся за кілька хвилин – немає. Частину виробів знайшла підписниця з Instagram на сувенірному ринку "Вернісаж" у центрі Львова. Викликав поліцію. Продавець усе віддав.
Ношу срібну сережку за мотивами Скіфської пекторалі й каблучку з геконом. Це лого мого бренду. Виготовив собі та працівникам. Коли маю час – роблю для себе підвіску, браслет.
Найдорожче, що виготовляв, – обручки з білого золота із сюжетним малюнком. Інкрустовані діамантами. На кільцях – гори, ліс, олені. Замовили знайомі. Сказали – хочемо гори. Додали, що довіряють. Можу робити, як подобається. Витратив два тижні.
Найбільше заробляю на індивідуальних замовленнях. Через Instagram продаються прості речі – сережки у вигляді тюльпанів, кілечка, ланцюжки-браслети. Ярмарки – не для продажів, а для демонстрації своїх робіт.
Не працюю з бурштином, слоновою кісткою й коралами. Бурштин у нас копають нелегально. Слонова кістка – заборонена. Корали знищують, це недобре для океану.
Не реставрую й не ремонтую коштовностей.
Метали, навіть дорогі, зношуються. Коштовне каміння, природні мінерали, потрібно ховати від прямого сонячного проміння. Інакше втрачають колір і блиск. Срібло чорніє, його треба регулярно чистити. Можна щіткою та зубною пастою. Чоловіків прошу не відкривати пиво обручками.
1 
1
Коментарі