Вісім намист із колекції Ольги Троян
1. Із сучасного коралу
Намистини привезла мама двома заходами – з подорожей Єрусалимом та Єгиптом. Подібні пам'ятні речі не продаю. Для мене намисто – в першу чергу оберіг, а не прикраса. До нього довго шукала старовинні пугвиці (срібні намистини. – Країна). Врешті вирізала їх зі старовинного намиста. Ще кілька місяців чекала від майстра намистину з обідком. Загалом збір усіх елементів зайняв п'ять років.
Фарбований сучасний корал виготовляють за спеціальною технологією – опускають у киплячу фарбу. Такий везуть із Китаю, Тайваню, В'єтнаму. Фахівці легко відрізняють його від старовинного. Нефарбований знайти дуже важко. Сучасний – блідий, а яскравий, з якого раніше виготовляли коралі, занесений у Червону книгу.
2. Весільне зі смальти
Збирала його в ніч перед одруженням. Має 14 низок антикварної смальти – це імітація коралу австрійського штампування. Зараз цей матеріал на піку популярності і коштує не набагато менше, ніж справжній корал.
Почалося з кількох низок, які купила на антикварному аукціоні. Потім придбала трохи намистин під час етнографічних експедицій. Решту принесли ввечері перед весіллям. До нього замовила пугвиці під старовинні. Це єдине намисто, яке ще жодного разу не рвалося. Проте двічі губила від нього дукач (прикраса у вигляді великої монети з металевим бантом. – Країна) під час концертів.
Рік тому, коли пограбували мою квартиру, цей дукач украли. Кинула клич у Facebook, і хтось знайшов його на аукціоні."Дукач – авторський, зроблений за старовинним зразком, його легко впізнати. Коли купувала, віддала за нього 3,5 тисячі гривень. Його продавав чоловік на ім'я Костянтин. Повернув безкоштовно, хоча готова була заплатити.
3. Вагою у кілограм
Тут є афганський, індійський, український, ізраїльський і турецький корали. У такому довго не походиш. Але моя шия навчена – кілька годин витримую спокійно. Такі прикраси одягали переважно на весілля.
Найважчі намиста, з якими доводилося працювати, були до півтора кілограма. Вони належать дівчатам із гурту "ДахаБраха". Перенизала всі їхні намиста. Деякі навіть двічі.
4. З імітації венеційського скла
Має п'ять низок і важить півкілограма. Коли грала в етно-рокгурті, на сцені гоцала так, що намистом надщербувала собі зуби й набивала синці. Кілька разів воно рвалося. Слухачі збирали намистини під сценою й приносили мені. Є повір'я, що намисто з часом набирає багато негативної енергії і розривається, щоб вивільнити її. Якщо його перенизати, знову стає чистим. До цього повір'я є практичне пояснення: будь-яка нитка не витримує довгого навантаження намистинами. Тому потрібно перенизувати.
Намистини – із сучасного скла й не мають таких красивих візерунків, як старовинні венеційські.
5. Старовинне з дутого скла
Придбала на аукціоні. Таке носили на Київщині в XIX столітті. Воно досі на давніх зав'язках. Не ношу, лише показую.
Дуте намисто було популярне на території всієї України, бо коштувало дешево. На Івано-Франківщині воно називалося лускавками, на Одещині – чавучим, бо його легко можна було розчавити. У кожному регіоні відрізнялося колористикою, розміром і формою. Такого намиста одягали на себе багацько. Є фото, де дівчата завішувалися ним від шиї до пупа.
Вірю, що старі намиста зберігають енергетику господаря.
Тому, якщо таке доходить до мне, опускаю в солону воду на ніч. І добре вимиваю – щоб убити всі бактерії.
6. Валяне
З вовни виготовила кілька десятків прикрас, але собі лишила одну. Зробила спеціально для виступів, аби стрибати на сцені без остраху. Використала улюблені приглушені кольори: бордо, оливковий і теракот.
7. Із бурштину
Зробила його в ніч перед "Витоками" (проект про український національний костюм, що демонструвався під час Українського тижня моди 2015 року. Ольга Троян виготовляла вінки й намиста для показу. – Країна). Тут вісім низок балтійського бурштину, який купувала переважно на аукціонах. Намистини збирала й підбирала за розміром чотири місяці. Збоку вставила маленьку з гематиту. Так роблю завжди в намистах з одного матеріалу. Така "ліва" руйнує симетрію і циклічність. В результаті енергія, яка ходить по колу, зупиняється на ній. Так само робили з вишиванками – десь ізбоку або під пахвою пришивали начебто зайвий хрестик, який руйнував гармонію сорочки. Китиці зробила з пір'я фазана. Їх багато в нашому краю, на Донеччині.
8. Із баламутів
Роки три тому побачила в знайомої колекціонерки три низки баламутів і закохалася в це намисто. Продавала його за тисячу доларів – баламути тоді були на піку своєї вартості. Я заробляла на нього все літо – виготовляла намиста, продавала і відкладала гроші. Одягаю на святкові події.
2 
1
Коментарі