"На полі дозволили працювати з травня, доти розміновували"

Перевага сімейних ферм – дбайливе ставлення до землі

Фермерський сезон 2022 року можна описати одним словом – провальний. Його фактично не було. Обробляємо 30 гектарів землі. Основна культура – гречка. Ще є трохи жита, кілька сортів пшениці – м'яка, чорноброва, тверда. Цьогоріч змолотили озимі культури – і все. З весняних нічого не вдалося посіяти. Села поблизу Чернігова звільнили від окупантів у перших числах квітня. На полі дозволили працювати з травня, доти розміновували.

У ніч на 24 лютого не спалося. Мала тривожне передчуття. Лягла майже о четвертій ранку. То документи збирала, то валізу. Живемо в селі поблизу Чернігова. Росіяни форсували Десну й окупували навколишні села. Одразу захопили найближчі Іванівку, Ягідне. Біля Количівки були важкі бої, але оборони не прорвали. Рвалися до обласного центру.

 

Ми спочатку сиділи вдома, потім умовила чоловіка виїхати в Івано-Франківську область. Попрощалася з усім матеріальним, воно мене вже не турбувало. Найстрашнішим був перший обстріл, звук вибухів, коли спалили перше село. Закарбовується в пам'яті дуже сильно. У Количівці понад 30 будинків повністю знищено, більш як сотня – серйозно пошкоджені. У багатьох погоріла техніка, господарчі будівлі.

До фермерського господарства мали з чоловіком бізнес у Києві – виготовляли дзеркала для меблів. Закрилися 2011 року. Тоді збанкрутувало багато фірм. Три місяці не було замовлень, пішли в сильні мінуси. Згорнули виробництво, переїхали в менше приміщення, але нічого не налагодилося. Продали все й переїхали в наше з чоловіком рідне село. Мали трактор і комбайн, з цього й починали. Чоловік спочатку обробляв людям землю. Потім на клаптику свекрушиної землі посіяли гречку. Що робити з урожаєм, придумали через рік. Для обробки зерна потрібне обладнання. Воно розраховане для переробки 1–2 тонн гречки за годину. Для невеликих господарств таке не підходить, у них менші обсяги. Чоловік їздив до знайомих дивився, як працюють спеціальні механізми. Потім зробив подібні станки вдома. Відмовилися від хімії. Обрали для оренди чисту землю, власники нею 15 років не користувалися. Агрофірмам ця ділянка не підходила за розташуванням, туди незручно доїжджати.

Почали ми з гречки та пшениці. Потім додали до асортименту вівсяні пластівці, шліфоване пшоно. Два роки тому почали молоти борошно. Офіційний старт бізнесу був 2015-го. Відтоді це єдина наша робота. Назву ферми "Сонячна земля" придумала я.

Стартовий капітал на фермерство мали від продажу попереднього бізнесу. Вистачило на закупівлю насіння й на життя, доки власна справа не почала приносити прибуток. Плюс чоловік заробляв на обробці землі комбайном, трактором. Наявність власної техніки – головне. Це вберегло від великих витрат. Найбільше коштів іде на оренду землі та пальне.

Використовуємо зерно Носівської селекційно-дослідної станції на Чернігівщині. Завжди сіємо сорт гречки "Антарія", він найсмачніший. Насіння пшениці чорнобрової замовляли в Одесі. Під час вибору сорту звертаємо увагу не на урожайність, а на смак. Коли купували пшеницю на пророщування, вибрали 5–6 сортів під тип ґрунту. Потім пішли в зерносховище і кожен пробували на смак, розжовували сире зерно. Вибрали найсмачніший сорт.

Земля в нас піщана, не все росте. Мені подобаються бобові, я вирощувала би квасолю, нут, люпин, горох. Це дорогі культури. Але хороший урожай не вдасться зібрати. І за останні роки подорожчала оренда землі. Якщо щось не сходить або погано росте, отримуєш великий мінус. Тому два роки вже не експериментуємо. Вирощуємо перевірені культури, на які є клієнти.

Працюємо у специфічній ніші. У нас часто замовляють продукцію вегетаріанці, сироїди. Улітку замовлень мало. Бо багато зелені. Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, перші два тижні багато хто з клієнтів питав про продукцію, хотів запастися. Але я тоді не могла надсилати посилки, тривали обстріли. Тепер відправляю всіх на наступний рік. Не переживаю, що втратимо покупців. Коли люди пробують нашу гречку, це любов назавжди.

Виготовляємо 15 видів чаю та ячмінну каву. Рецепти вигадую сама, маю чайну лабораторію. Десяток перших придумала за один вечір. Травництвом захоплювалася давно. Розпочати виробництво допоміг випадок. У Чернігові відкрився магазин "Зелена лавка", де продавали сувенірну продукцію місцевих майстрів. Один із власників сказав, що вони шукають виробника чаю, бо не вистачає для асортименту. Продукція необхідна терміново. Я відповіла, що давно планувала зайнятися авторськими чаями. Сіла о 21-й за роботу й закінчила о п'ятій ранку. Змішувала, заварювала, пробувала, записувала грамовку. Так з'явилися 10 перших смаків моїх авторських чаїв. Продукція не лікувальна, а для щоденного вжитку. Для лікувального чаю потрібен крутий настій трав. Його треба пити як ліки, тричі на день. Маємо незвичні сорти – з листя хрону, ряски. Чай із квітів гречки знижує рівень холестерину у крові.

До Нового року хочу розробити кілька нових смаків ферментованих чаїв. Для них можна використовувати листя малини, винограду, яблука, вільхи, волоського горіха тощо. Це все піддається бродінню, потім висушується. Завдяки цьому змінюється смак і колір. Багато речовин переходить у легші форми, тому краще засвоюється організмом. Наприклад, іван-чай продається двох видів – зелений і чорний ферментований. Це та сама рослина. Але для зеленого чаю її одразу сушать, а для чорного спочатку ферментують.

Відправляємо донати українській армії. З осені почну робити чаї для Збройних сил. Улітку попросила підписників в інстаграмі допомогти у зборі деяких трав. На Чернігівщині заборонено ходити в ліси й на поля, де ростуть трави. Частково збирала їх в Івано-Франківську, але треба набагато більше. Підписники присилали трави з усіх куточків країни. Одна харків'янка навіть збирала їх у Польщі. Планую виготовити для бійців заспокійливі чаї, тонізувальні, противірусні, для зміцнення імунітету.

Часто стикалася зі стереотипами про фермерство, життя в селі. Навіть рідні насторожено сприйняли наше повернення з Києва. Говорили: нащо було вчитись у столиці, щоб потім повернутися. Про фермерство люди в селі казали: "От робити їм нема чого, придумали". А мені завжди подобалося жити у приватних будинках, квартири – затісні. Хочеться вийти у двір, випити каву, посидіти на гойдалці. Песик, котик біжить, квіти ростуть – це велике задоволення.

Отримала другу вищу освіту – агронома. Але зрозуміла, що у книжках пишуть одне, а на власному досвіді виходить інше. Тим паче в органічному землеробстві. Гречку спочатку збирали комбайном. Вона була надто волога. Сушили на сонці, мучилися. А потім вирішили скосити косаркою, лишили в полі. За кілька днів вона висохла. Чоловік зробив на комбайн приставку, якою можна збирати гречку з волоків. Виходить суха одразу. Багато до чого доходили методом проб і помилок.

Головний принцип у роботі – продукція має бути максимально безпечною для людей і природи. Є багато препаратів, дозволених в органічному землеробстві. Від них колорадський жук дохне так само, як від хімічних. Тільки екопрепарати швидко розкладаються, через пару днів уже можна вживати плоди. Мінус – вони не такі дієві, як хімічні. Органіка працює 50 на 50. А хімія стабільна. Ми хотіли б вирощувати картоплю, але в землі багато дротяника, який її їсть. З допомогою органічних препаратів його не вдасться позбутися. Для ферми спеціально обирали культури, які треба менше захищати, втручатися в їхній ріст. Поля ніколи не палимо, стерню краще зорати й отримати від цього додаткові добрива.

Улітку працюємо без вихідних. Молотьба займає півтора місяця. Потім чистимо, пакуємо зерно. До Нового року маємо багато замовлень. Можу лягати спати о другій-третій ночі. Попередні роки наймали помічницю. Батько допомагає збирати трави на чаї. Мати – заготовляти фрукти. Деякі культури цвітуть короткий період, треба встигнути. Наприклад, сосна – п'ять днів, бузина – тиждень. Цього року рвала ромашку на полі, а діти потім допомагали общипувати квіти. За три години впорались, у мене однієї це зайняло б день.

Перевага маленьких сімейних ферм – дбайливе ставлення до землі. Вони знають, що будуть користуватися нею довго. Для великих бізнесів не важливо, що буде із землею через 15 років. Хімію використовують по максимуму, зерно продають за кордон, отримують надприбутки – і все. Подобається досвід Польщі – там немає великих агрокомпаній, працюють невеликі ферми. Це допомагає селу розвиватися. Якби не одна агрофірма володіла усією землею, а 10 малих, то можна було б забезпечити населення різноманітною місцевою продукцією.

На допомогу від держави не розраховую. Головне нині – перемога. Усі фінанси мають бути направлені на армію. Планувати щось важко. Хотіли цьогоріч зробити в селі екопарк, купили ділянку. Нині проєкт – заморожений. Нас не обстрілюють, як прикордонні райони Чернігівщини, але все одно стан "на валізах". Упевненості в завтрашньому дні немає.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×