– "Свій до свого по своє" – такий принцип панував серед галицьких підприємців у міжвоєнні роки, – розповідає львів'янка Наталія Бей, 64 роки. – Поляки ходили в магазини до поляків, українці – до українців, євреї – до євреїв. Однак у мого тата закуповувалися всі.
Теодор П'явка народився 1894 року в Борщовичах поблизу Львова. Вивчився у ремісничій школі-восьмирічці. Воював у лавах Українських січових стрільців. Під Жмеринкою на Вінниччині захворів на тиф, його ледь не поховали живцем у братській могилі. Коли отямився, пішов до найближчого села і попросив людей виходити його. Взамін запропонував годинник.
Після війни оселився у Львові, відкрив дві м'ясні крамниці. Перша містилася в будинку на вул. Личаківській, де мешкав сам. Друга – на вул. Руській, там було кілька магазинів українців.
"Спішіть по м'ясо і м'ясні вироби до Теодора П'явки! – закликала реклама в часописах. – Переконайтеся, що за ваші гроші обслужать вас скоро і чемно, а заробок не піде в чужий карман".
– У тата завжди були свіже м'ясо та доступні ціни, – каже Наталія Теодорівна. – Під кінець дня робив знижки на товар, який не продали. Бувало, роздавав нужденним. Заробив на два автомобілі – легковий і вантажний. Хотів купити будинок. Любив гарно вдягатися: завжди носив костюм із камізелькою і капелюха.
1944-го Галичину зайняла Червона армія. Підприємства націоналізували. До помешкання і крамниці на Личаківській П'явку навіть не пустили. А магазин на Руській викупили за дріб'язок. Дали двокімнатну квартиру. Колись успішний підприємець влаштувався працювати в ковбасний цех, а потім – на м'ясокомбінат.
– Перша дружина батька була полька, її звали Юзефа Казимирович. Померла 1933 року. Друга жінка – українка Яніта Зегартовська. Після її смерті 1954-го одружився з Теодорою Яськевич, моєю матір'ю. Я мала по двоє зведених братів і сестер.
Теодор П'явка помер 10 липня 1966 року.
3 
1
Коментарі