– Щороку, як садимо або викопуємо картоплю, знаходимо монети, – розповідає 70-річна Варвара Лисенко із села Сулигівка Ізюмського району на Харківщині. – У нас тут під час війни німці стояли. Потім бої були запеклі. Кістки досі де-не-де із землі вилазять. Ми в дитинстві бігали на поле збирали запальнички, портсигари, ґудзики. Вони в німців часто срібні були. Міняли ті скарби у дорослих на грудки цукру.
Цьогоріч Варвара Арсентіївна садила картоплю і викопала німецьку срібну монету. Датована 1938 роком. На ній номінал – 2 марки.
– Онук Віталій дивився в інтернеті, що такі продають на спеціальних аукціонах. Коштують 500–700 гривень, – каже Варвара Лисенко.
Монета має 8 грамів срібла 650-ї проби.
– Такі лише кілька років випускав берлінський монетний двір, тому рідкісна, – розповідає 20-річний Віталій Іщенко. – З одного боку викарбуваний фашистський орел зі свастикою. З другого – портрет Пауля фон Гінденбурга, колишнього рейхспрезидента Німеччини.
Разом із марками була й мідна монета 10 пфенігів 1932 року випуску. На ній зображена велика рибина. Такі ходили у вільному місті Данциг – тепер Гданськ у Польщі. Через велику інфляцію їх замінили німецькими марками.
– Найчастіше монети прилипають до сапи. Віддираємо їх і складаємо в горщик, – продовжує Варвара Арсентіївна. – Найбільше копійок – царської Росії. Є 1829-го, 1841-го, 1903-го, 1913 років. Збереглися погано, герби затерті.
Неподалік села Сулигівка є руїни маєтку декабриста Андрія фон Розена. Люди знаходять на своїх городах дрібнички з побуту аристократів.
– Кілька років тому лопатою зачепили ланцюжок із медальйоном, – продовжує Варвара Лисенко. – Він відкривається і має всередині портрети. Картинки стерлись – облич не розгледіти. Поганенько впізнаються жіночі силуети. Було й намисто з рожевого каменю. Не знаю, чи цінне. Діти розтягли.
3 
1
Коментарі