10 год. триває переліт з австрійського Відня до Мале – столиці Мальдівської Республіки. Далі автобус відвозить пасажирів до внутрішнього аеропорту. Звідти гелікоптер доставляє до летовища "Міжнародний аеропорт Філітейо". Він побудований на плоті розміром 7х7 м посеред океану. До острова Філітейо дістаємося катером за півгодини.
Готелі на Мальдівських островах – дерев'яні бунгало на дві-три особи. В кожному є одне-два ліжка з москітною сіткою, стіл, крісло, дві тумбочки, шафа, телевізор, міні-бар і телефон. Усі меблі – дерев'яні. Душ і туалет – просто неба. Вода нагрівається від сонця. Бунгало має веранду з кріслами й лежаками з матрацами. Прибиральники складають сміття у лляні мішки. Пластикового посуду немає, лише скляний.
Економіка країни тримається на туризмі, експорті риби й кокосових пальмах. Із м'якоті кокоса виварюють олію. Місцеві полюбляють щоранку пити сік "тоді". Його отримують, надрізаючи стебло пальмової квітки. З кокоса виготовляють риболовецькі снасті й канати – мальдівці знають це ремесло з XVI ст. Ще тоді їхні вироби вважалися найкращими серед країн басейну Індійського океану. З пальмових гілок плетуть килими й кошики, зі шкаралуп кокосів виготовляють ложки й тарілки.
Кожна пальма дає 60–80 плодів на рік. Ще нестиглі горіхи розбивають навпіл томагавком. Сік розливають у склянки, зі шкірки плода роблять ложку, щоб виїдати м'якуш. За два-три горіхи туристи дають $1–2. Кокос калорійний, багатий на мікроелементи, вітаміни, амінокислоти й клітковину. Один горіх заміняє сніданок, обід чи вечерю. Мальдівська родина щотижня з'їдає до 30 горіхів.
Туристам пропонують усі види м'яса, крім свинини, рибу, морепродукти, фрукти. У ресторанах влаштовують вечори кухонь різних країн – індійської, мексиканської, тайської, іспанської. Зазвичай турфірми пропонують варіанти "все включено". Однак за постійної спеки і 90-відсоткової вологості повітря не хочеться їсти тричі на день. Варто брати путівку зі сніданком і вечерею. Обідати можна кокосами.
На кожному острові є ресторани, де, крім основного меню, готують страви європейської й азійської кухонь. Морепродукти потрапляють на стіл одразу з океану. Вечеря обійдеться від $80 на особу, пляшка вина – від $40.
Донедавна будинки зводили тільки з пальмового листя. Тепер набувають популярності кораловий камінь і цегла. У звичайному будинку є житлове приміщення – одна чи більше спалень. У Південній Азії лише мальдівці сплять не на підлозі, а на ліжках. Кухня – зовні будинку. У кожному саду є гамак. Двори розміром 30х15 м огороджені невисоким парканом.
Соціальний статус визначається власністю традиційного риболовецького човна – доні. На ньому працюють 8–10 осіб. Половину улову отримує власник доні. За годину виловлюють від 200 до 600 рибин – скумбрію, рибу-меч і акул. Їх варять, в'ялять і солять. Частину споживають, решту експортують до Шрі-Ланки, Таїланду й Південної Кореї. Відвозять у пришвартовані біля островів кораблі-рефрижератори. Рибалки отримують 50% відпускної ціни, решта надходить уряду. Частину улову доправляють на консервний завод.
Мальдівці харчуються рибою, кокосами, плодами хлібного дерева, бататом, топінамбуром. Їдять багато овочів, зелені, лимонів.
Тепла погода тримається весь рік. Але влітку дмуть мусони.
Можна зайнятися дайвінгом – є тренери. Але дешевше взяти напрокат маску й ласти. В океані стежать за кольоровими рибами, скатами й невеликими акулами. Можна з'їздити на острови, де мешкають лише корінні жителі. Для цього потрібен спеціальний дозвіл. За спонтанні відвідини туриста арештують.
У Малі причал для туристів розташований поряд із президентським. На рейді стоять щонайменше 20 вантажних суден, що йдуть до Шрі-Ланки й Сингапуру. Неподалік пристані розташовані урядові будівлі. Біля них припарковані мопеди – найпопулярніший вид транспорту. Машинами в Малі також користуються –
з 1972 року кількість автомобілів зросла з 10 штук до 15 тис.
Найбільша святиня мальдівців – Меду Зіярат – мавзолей національного героя Мохамеда Такуруфану, який 1153 року проголосив на островах іслам. Найшанованіша мечеть країни – Хукукру Міскіу. Перший її камінь заклали у ХІІ ст. А сучасна будівля постала 1656 року. Кімната для молитов виконана з різьбленого й пофарбованого дерева. Напроти мечеті розташоване бюро президента. За ним – парк Султана, в якому стоїть музей. Там височить трон султана, ще є крісла вельмож, моделі мальдівських човнів, олійні лампи, державні документи, старі фотографії, предмети побуту султана.
Мечеть П'ятниці, збудована 1984-го, – найбільша на Мальдівах. Тільки її можуть відвідати представники інших релігій, за винятком часу для молитов.
Поряд із кількаповерховим торговельним центром у Мале розташовані магазини меблів, сувенірів, посуду, книгарні. Всюди гамірно, групами стоять чоловіки у традиційному одязі – саронгах. У павільйоні овочів і фруктів продають банани, папайю, манго, чилі, лимони, плоди хлібного дерева, корені таро й листя бетельної пальми. На вулиці перед павільйоном можна купити кокосові горіхи, а навпроти щодня працює блошиний ринок.
Уздовж набережної припарковані доні. У деяких є місця для спання й міні-кухні.
Туристи найчастіше купують традиційні мальдівські таблички-малюнки, виконані на дереві чорною та червоною олійними фарбами. Або розмальовані дерев'яні попільнички чи вази. Популярним сувеніром є монети, що вийшли з обігу. Корали й панцирі черепах охороняються законом. За вивезення передбачений штраф.
Маленький острів можна оглянути за 15 хвилин
Мальдіви, офіційно Мальдівська Республіка, – держава, розташована на коралових островах в Індійському океані за 600 км на південний захід від Шрі-Ланки. Населення – 386 тис. Столиця – Мале. Це президентська республіка, у парламенті – 48 депутатів. Релігія – іслам.
Місцевою мовою держава називається Дівегі Радже. Державні мови – дівегі й англійська. Випускають одну англомовну газету й одну – мовою дівегі. Телебачення – мальдівське державне, азійське й австралійське супутникове. Для туристів транслюють CNN і Deutsche Welle.
Країна експортує рибу, морепродукти й кокосові горіхи. Імпортує рис, борошно, олію, промислові товари. Найбільші торгові партнери – Таїланд, Шрі-Ланка, Японія та Південна Корея. Дохід на душу населення – близько $2 тис.
За час свого існування Мальдіви були колонією Португалії, Нідерландів, Франції і Великої Британії. Незалежні – з 11 листопада 1965 року.
До складу республіки входять 1196 островів, 203 з них заселені, а понад 100 призначені для туристів. Решта – безлюдні.
Найменший острів уміщує 14 туристів, найбільший – 900. Одночасно можуть відпочити 16 тис. людей.
Величина острова вимірюється часом, протягом якого можна його обійти. Великий можна оглянути за годину, маленький – за 15 хв. Острів Філітейо розрахований на відпочинок 250 туристів, його можна обійти за півгодини.
3 
35413
Коментарі