Краще бути щирим у триповерховому матюку, ніж культурно й ввічливо лицемірити.
Проїхав десятки тисяч кілометрів за кермом, а й досі не накатався.
Уперше сів за кермо в 5 років. Це був Opel Olympia 1930-х мого діда. Він працював на танковому заводі. Усе дитинство в мене там пройшло – грався болтами і гайками.
Хороший гонщик повинен бути в прекрасній фізичній формі і вміти прогнозувати ситуацію.
По-справжньому відчув Україну 2013 року. Пощастило побачити її за вісім місяців до війни й окупації. Об'їхав на мотоциклі по периметру за 13 днів, намотав 7923 кілометри. Все знімав на прикріплену до шолома камеру.
Чоловік без сім'ї і мрії – нуль. У нього немає стимулів і поштовху для розвитку.
Якщо сумніваєшся, кохаєш людину чи ні – значить, не кохаєш. У цьому почутті не може бути компромісів. Воно або є, або немає. Справжнє кохання – це коли хочеш мати дітей від цієї людини.
Ідеальна дружина та, яка завжди поруч і не намагається змінити чоловіка. І сама не міняється під його вимоги.
Найяскравіший спогад дитинства – я 5-річний біля намету в лісі. Навкруги сон-трава, й дикі кабани неподалік ходять. Часто ночував поблизу батькової пасіки. Бачив і вовків, і лосів. А що зараз бачать діти? Змалечку – в памперсі, потім їх машиною возять у садок, далі на авто в школу, потім – в університет. Після цього – робота в офісі, відпочинок – у готелі біля моря з келихом мартіні. А помер – на машині відвезуть на цвинтар.
За радянськими часами плачуть стадні люди, які бояться приймати рішення. Їм подобалося жити за шаблоном: п'ять днів – робота, в п'ятницю ввечері – п'янка, в суботу – похмілля, в неділю – грядки й дачі.
Людина наймогутніша тоді, коли їй немає на кого розраховувати.
У барі в селищі на Донбасі купував каву й розговорився з дівчиною, що там працювала. Виявилося, їй платили 8 гривень у день. Питаю, чи в Києві була. Каже – ні, й немає бажання подивитися, як там. За рік на Донбасі була війна.
Людей навколо мене сортує час. З роками одні віддаляються. А з далекими знайомими виникають спільні інтереси.
Куди б не їхав за кордон, завжди беру з собою наш прапор, вишиванку чи герб. Ще до Майдану хотілося, щоб про Україну дізнавалися в інших державах. Торік із цією метою здійснив мотопробіг "Україна – це Європа". У Рахівському районі Закарпатської області – географічному центрі континенту – взяв п'ять каменів. Написав "Україна – це Європа" англійською, норвезькою, португальською, італійською, іспанською мовами. Встановив їх у крайніх точках Європи. Спочатку поїхав у Норвегію, потім – в Англію, далі – у Францію. Розказував людям, звідки привіз камені, де центр Європи.
Історія повторюватиметься, доки більшість українців не усвідомлять дві речі: через що мали поразки й завдяки чому – перемагали. Цікаво збіглося, що вирішальний бій Конотопської битви 1659 року, в якій українці перемогли росіян, відбувся 28 червня за новим стилем – цього ж дня прийняли Конституцію 1996 року. Щоб нагадати про наші перемоги, встановив пам'ятний знак у Конотопі.
Найбільше в людях дратує жлобство. У таких дві проблеми – що з'їсти і як схуднути.
Бійка виправдана, коли людина не розуміє слів. Востаннє бився влітку – хлопці в кафе на Хрещатику почали умнічати про Донбас. Зробив зауваження, а вони стали стрибати до мене з кулаками. Хіба такі зрозуміють слова?
Уперше заробив у 12 років – працював різноробом на полі. Все віддав батькам.
Багатство – це не гроші й нерухомість. Багатшою людина стає після подорожей. Враження – ось що цінне по-справжньому.
Якщо проблему можна вирішити грошима, то це – не проблема.
Розвивають і рухають людей по життю – труднощі й незручності.
Уперше скуштував алкоголь 13-річним. Було цікаво. Взяв у діда самогон. Випив цілий гранований стакан. Стало так погано – ледь не помер. Як відреагували батьки? Сказали вставати і йти в школу.
Віра в допомогу психолога – це самонавіювання. Хай сам проживе те, що подужав я. Й тоді вчитиме, як і що робити. Я сам розбираюсь у собі. Коли вже взагалі важко, беруся за музику.
Зрада – це кінець. Такого не пробачаю.
те
4 
1
Коментарі