"Лімфома – системна недуга, що може вражати будь-який лімфохідний орган: лімфатичні вузли, печінку, селезінку"

 

Лімфома – не одна хвороба. Це велика група, що включає понад 60 різних захворювань, кожне з яких лікують по-­різному.

Лімфоми поділяються на дві групи: хвороба Ходжкіна – лімфогранулематоз (названа за прізвищем лікаря Томаса Ходжкіна, який дослідив і описав це злоякісне утворення в лімфатичній системі. – "Країна") та неходжкінські лімфоми. ­Перша – рідкісніша, становить приблизно третину загальної кількості виявлених лімфом. Її діагностують у 0,5% всіх хворих на рак. Серед злоякісних пухлин неходжкінські лімфоми становлять 3,1%.

Лімфома Ходжкіна має два вікові сплески: перший у 15–35 років та після 50. Жінки удвічі рідше за чоловіків мають цю недугу.

Упродовж останніх 20 років люди хворіють на лімфому все частіше. Торік в Україні діагностували 2,6 випадка лімфоми Ходжкіна на 100 тис. населення і 5,7 випадка неходжінських лімфом на 100 тис. населення. ­Найбільше – у старших 60 років.

Причини виникнення лімфоми невідомі. Найчастіше хворіють ті, в кого погано працює імунна система, або ті, хто контактує з хімікатами. Імовірність захворіти на лімфому підвищує спадковість або пересадка органів. Після трансплантації пацієнт усе життя мусить приймати препарати, що пригнічують імунітет. У інфікованих бактеріями, як, приміром, хелікобактер пілорі, може з'явитися лімфома шлунка. У групі ризику перебувають інфіковані вірусом СНІДу й гепатиту С.

Якщо в роду хтось мав лімфому, то шанси занедужати родичам на неї збільшуються в два-три рази.

Торік в Україні на обліку перебували 15 882 ­хворих на лімфому Ходжкіна та 13 421 – мали неходжкінські лімфоми. У світі з усіх недужих на першу групу цих злоякісних пухлин виліковують 70–90%, на другу – близько 50%. В Україні є всі можливості, аби діагностувати і лікувати за міжнародними стандартами.

Профілактики лімфом не існує. Треба дотримуватись загальних рекомендацій здорового способу життя. Найкращі протиракові овочі – томати, капуста, часник. Потрібно споживати менше червоного м'яса, більше – риби й морепродуктів.

Лімфома – системна недуга, яка може вражати будь-який лімфохідний орган: лімфатичні вузли, печінку, селезінку. Через це симптоми можуть різнитися. Однак усі хворі на лімфому мають збільшені лімфатичні вузли. Коли пухлина вражає органи дихання, хворого може турбувати кашель, задишка. Якщо з'явилася у шлунку, то люди скаржаться на біль і дискомфорт у животі. Буває, що людина швидко втрачає вагу. Дехто вночі надміру пітніє, вдень температура може підскочити до 38 градусів. Якщо з'явився хоч один із цих симптомів, терміново перевіртесь у терапевта, гематолога чи онколога.

Аби діагностувати лімфому, у пацієнта беруть біопсію з ураженого лімфатичного вузла. Ці клітини вивчають під мікроскопом. Одночасно проводять імуногістохімічне дослідження, ультразвукову діагностику черевної порожнини і рентген грудної клітини. Більш точною є комп'ютерна томографія. Найновіший метод – ПЕТ-КТ. Він визначає місце пухлини найточніше. Обстежують також і весь організм, аби визначити, який вид лікування людині підходить, а який застосовувати не можна.

Лімфому лікують двома основними методами – променевою і хіміотерапією. Найчастіше поєднують обидві, променевою закріплюють результати хімічної. Сучасним методом лікування є імунохіміотерапія. Лікувальні препарати вражають тільки клітину-­мішень, іншим не завдають шкоди. Цей метод пацієнти легше переносять.

×