Шість столичних місць, де можна побачити янголів
1Андріївський узвіз, 15. Колись поруч із Замком Річарда замість нинішньої прибудови стояв подібний дерев'яний будинок. Його орендував лікар Феофіл Яновський. Кияни вважали його святим, бо протягом 40 років жодній людині не відмовив у допомозі. Він вірив у Бога й щоранку перед роботою ходив у Софійський собор. Якось до нього звернулася гімназистка в красивій сукні й капелюшку. Просила, щоб навідався до її хворої матері, яка живе поряд, але ходити вже не може. Лікар подався туди. Увійшовши до кімнати, побачив над ліжком портрет дівчини й упізнав свою гостю в капелюшку. Сказав хворій, що прийшов на прохання її доньки. Жінка заплакала: дівчина померла рік тому.
2Біля входу в ресторан "За двома зайцями" на Андріївському узвозі, 34, є маленький купідон. Його майже ніколи не помічають, хоча розміщений на рівні очей. Луком вказує на арку, за якою колись була Алея закоханих. Зараз вона – на реконструкції. Вважають, якщо потерти лук, ніс купідона чи нижче пояса, то кохання ніколи не покине. Якось на екскурсію прийшла пара – українка й американець. Познайомилися в інтернеті через весільне агентство. Спілкуватися їм було важко, бо жінка не знала англійської. Повела їх до того янгола. За чотири місяці запросили мене на вечерю й повідомили, що заручені.
Раніше будинок належав родині Слиньків. Чоловік був мануфактурником, депутатом міської думи й старостою Андріївської церкви. Доньку віддав заміж за племінника Достоєвського. Однак шлюб був нещасливий. Якось дівчина пішла в театр і захопилася актором. Закрутився роман. Батько погодився на розлучення доньки за умови, що актор займеться чимось серйозним. Він так і зробив. Але за рік захотів повернутися до професії. Для нього у Ворзелі збудували театр одного актора. Давав там вистави для родичів і друзів.
3Романтична історія про Єлизавету Ярославну, другу доньку київського князя Ярослава Мудрого, пов'язана з фонтаном бажань на стіні готелю "Інтерконтиненталь". Як і двох своїх інших доньок, князь хотів віддати її за іноземного правителя. Руки Єлизавети попросив норвезький принц Гарольд Грізний. Ярослав Мудрий відмовив, бо той утік зі своєї країни і не мав престолу. Гарольд поїхав у Візантію й заручився підтримкою війська. Звідти повернувся в Норвегію здобувати престол. Коли став королем, знову прислав сватів до Єлизавети. І забрав її до себе.
Та чекала коханого кілька років, молилася до янголів, аби вони рятували й дарували йому перемогу. Коли поїхала в Норвегію, батько на пам'ять про доньчині сльози встановив невеличкий фонтан. Його звели на території міста Ярослава, на місці колишнього Федорівського монастиря. Фонтан не зберігся – зруйнували монголо-татари. Приблизно на цьому місці власники "Інтерконтиненталю" встановили свій фонтан. Хотіли повторити "Фонтан сліз" у Бахчисараї. Вода мала перетікати з чаші в чашу. Але там дуже вітряно – й вона постійно розхлюпувалася. Оздобили голівками грифонів, з яких вода тече просто в чаші.
Нині він має різні назви через свій лубочний вигляд: "сльози дружин олігархів", "золотий умивальник", "страшний сон сантехніка". Люди, для яких проводжу екскурсії, кидають у нього монетки – що вище закинеш, то більші шанси на здійснення бажання.
4Будинки на Ярославовому Валу, 14 належали коняреві Леоніду Родзянку. Він був військовим. Коли пішов на пенсію, вирішив розводити коней. Організував клуб, влаштовував перегони. Його коні посідали перші місця на змаганнях у Лондоні. Завдяки цьому розбагатів і замовив собі два будинки. Жив у тому, де зараз театр "Сузір'я". Пишніший дім здавав в оренду. На ньому зображений янгол – маскарон з крилами.
Кажуть, полюбив шикувати й попросив у київської відьми вічне життя й багатство. За це пообіцяв увічнити її на одній із будівель. Маскарон – це і є та відьма.
Перед Першою світовою війною Леонід Родзянко продав обидва будинки і виїхав до США. Дата його смерті невідома.
5Янгольський мурал на Великій Житомирській написав Олексій Приймак ще до моди на мурали – 2011 року. Його працю оплатив мешканець цього дому. Втомився бачити обписану графіті стіну.
Головний персонаж муралу – Бог. Він пропонує янголові балончик із фарбою. Той роздумує, чи брати. На наступному зображенні янгол починає малювати. Однак на нього налітає направлена з іншого балончика хмара – і він падає. Наступний янгол знову малює. Олексій Приймак цим показав нелегкий шлях художника. Але ця історія – про кожного з нас.
6Андріївська церква нагадує весільний торт. Вважають, що апостол Андрій мандрував через ці землі. Прорік, що на цих пагорбах постане місто з багатьма церквами. Коли встановив там хрест, вода, що оточувала пагорб, пішла під землю . Зараз під Андріївським узвозом є підземні потічки, а під церквою – джерело. Через це пагорб осувається.
Андріївську церкву збудувала імператриця Єлизавета. Вона закохалася в Олексія Розумовського (російський генерал-фельдмаршал українського походження. – Країна) і приїхала подивитися на його батьківщину. Коли зійшла на пагорб, захопилася видом на Чернігівську губернію. Захотіла на цьому місці мати церкву. Проектував її архітектор Бартоломео Растреллі. Але не врахував підземні води. Через це фундамент постійно "їхав" — і будівництво затягнулося на 15 років.
Янголи на Андріївській церкві маленькі – над круглими вікнами та під самим куполом. Кажуть, щороку вони спускаються з небес із возом вовни, щоб нею викачати воду з пагорба. Мокру вовну везуть назад. Так запасають дощів на цілий рік. Насправді ж до церкви раз на рік приїжджали будівельні бригади. Завозили гравій і укріплювали пагорб.
Єлизавета з Олексієм Розумовським заклала першу цеглину церкви. Але після того ніколи тут не була.
6 
35413
Коментарі