Кубинці вважають Фіделя старим маразматиком

Кубинці такі в усьому. Якось замовив мохіто. Бармен не кваплячись налив рому "на око", додав газировки, кинув шмат льоду й подає.

Я обурююся:

- А де м"ята? Де лайм? Що це за мохіто?

- О, це найкращий мохіто в світі! - відповідає з гордістю.

Вимагати від кубинців хорошого сервісу чи етикету марно. Треба просто розслабитися й не перейматися цим.

Гавана нагадує притулок старих автомобілів:  Buick, Chevrole , Дodge 1950 років, завезені туди ще до революції. Дивно, як вони досі їздять. І їх багато. Враження, наче ти герой старого американського фільму, бандит, який тікає в Мексику.

Старші ще пам"ятають російську мову, а по кілька слів знають усі. "Друг! Руссо! Мичуринский проспект!" - такий словниковий запас нашого знайомого. Він почув десь цей "Мичуринский проспект" і весь час повторював, щоб показати свою привітність.

Полиці майже порожні. Ціни приблизно такі ж, як в Україні, але фіксовані

Крамниці нагадують наші в 1990-ті. Полиці майже порожні: пара десятків шматків мила, крупи, консерви, пиво - і вільний простір. Ціни приблизно такі ж, як в Україні, але фіксовані. Пляшка білого рому коштує $4,2 і в магазині, і в нічному клубі. Пиво - $1.

Приймати туристів дозволено лише кільком десяткам власників квартир на всю Гавану. Сеньйор Бамбіно, в якого ми зупинилися, - старий комуніст. Нервував, коли приводили дівчат, намагався їх спровадити. Обліко морале!

Фідель Кастро стверджує, що проституції на Кубі немає: якщо жінка проводить ніч з іноземцем, це означає, що вона закохалася з першого погляду. Кубинки справді простіше за наших ставляться до інтимних стосунків. Навіть якщо я давав 10 песо (80 грн. - "Країна"), то це була не плата за сексуальні послуги, а бажання подякувати.

У мандариновому гаю вночі плюс 25, але місцеві вважають, що це холодно

На вулиці дівчата іноді самі заграють до тебе, танцюють навколо. Або просто починають липнути, демонструють свої принади. Найбільш надокучливі - "неґрітос". Якось зранку я вийшов за ромом і колою та перестрівся з темношкірою Юстиніаною. Вона одразу потягнула до себе. Заходимо в будинок, а там сидить її чоловік. І що ж? Виганяє чоловіка, бо з нею прийшов іноземний коханець!

Інша дівчина, Летиція, постійно намагалася відвезти мене до батьків - щоб познайомилися з майбутнім зятем. Було це в Тринідаді (місто на схід від Гавани. - "Країна"). Але я розраховував тільки на нічний роман. За кілька днів зустрічаю її - сидить під будинком, чекає на мене. Кажу: "Я не зможу одружитися. Давай іншим разом - маньяна, маньяна". Вона все зрозуміла. "Маньяна" означає "завтра", а отже - ніколи. Я подарував їй кульковий дезодорант.

Привести дівчину до "каса партікуляре" можна, тільки коли в неї є документи. Якщо її застукають без паспорта, можуть і посадити.

Углиб країни туристи їдуть рідко. Там переважно робітничі селища. А якщо на 20 км відхилитися від траси на Тринідад, можна потрапити в гори. Майже наші Карпати, тільки замість смерек - пальми. Якось довелося ночувати в мандариновому гаю. Вночі +25, але місцеві вважають, що це холодно.

Ми проїхали 2 тис. км через весь острів орендованим Peugeot 207. Праворуч пальми, ліворуч океан. Їдеш від міста до міста і регулярно підвозиш дівчат автостопом. Набереш їх повний кузов, музику включиш, відкриєш пляшку рому і почуваєшся справжнісіньким мачо. Якось зупинила поліція - з алкоголем за кермом. І нічого. Сказали їм: "Куба прекрасна, аміґос", подарували по запальничці, й вони нас відпустили. На прощання тільки порадили пристебнутися. Поліція завжди на боці туристів. Ми навіть кокаїн купували майже відкрито.

У кожному місті є дискотека - "Каса де ла музіка". Зазвичай там крутять карибську музику, американську, RnB. Коли закінчується вечірка, розваги тільки починаються. Якось після танців ми потрапили на бензоколонку. Там працював цілодобовий алкогольний відділ, і молодь стягувалася з усіх околиць. Із машини врубається музика, і дискотека триває. Гуляють до ранку.

Увечері на пляжі пари займаються сексом. А навколо люди ходять, підказують: "Давай, Хосе, давай. Ось так, правильно..."

Фіделя не люблять - вважають старим маразматиком. Портретів його жодного разу не бачив, зате всюди зображення Че Ґевари. Кажуть: мудрий, простий, воював.

Ненавидять американців - ображаються за блокаду. І водночас більшість мріє потрапити до США. Все американське вважають класним. Як у нас колись. Адже ми теж свого часу думали, що кока-кола - це свобода.

Візу можна оформити за день

Температура повітря в січні +19..21?С, у липні +30..35?С. Травень-вересень - сезон дощів, у жовтні-квітні - сухо.

Мова - іспанська. Частина кубинців розмовляє російською, дехто знає англійську та французьку.

Валюта - песо ($1 - 26,5 песо). Приймаються картки Visa, Master, Diners Club. Не діють Visa Electron і Maestro.

Візу оформлюють у посольстві протягом тижня, за окрему плату - упродовж дня.

Ввозити в країну заборонено побутові електроприлади і предмети еротичного характеру.

Вивозити можна: 200 сигарет, 50 сигар або 250 г тютюну, дві пляшки алкогольних напоїв. Треба зберігати чек.

×