Від тонкої роботи покращується зір
2012 року побачила рекламу ляльок Monster High (американська серія фешн-ляльок, створена Ґарретом Сендерсом. – Країна). Сподобалися, бо були незвичайні, порівняно з Барбі, – шарнірні, з дивними фігурами, обличчями, в яскравих образах. Мій майбутній чоловік подарував мені таку на 8 Березня. Я в неї закохалася. Захотілося терміново ще одну. Так назбирала їх із півсотні.
Коли шукала ляльки, в інтернеті натрапляла на фотографії таких же, але з інакше розписаними обличчями. Так відкрила для себе світ кастомізації (процес адаптації та налаштування продукту під окрему аудиторію. – Країна) ляльок. Під час цього переробляється на лише макіяж, а й перука і форма обличчя. Через півроку після початку колекціонування ляльок вирішила спробувати їх переробляти.
Спочатку обличчя малювала тільки акварельними олівцями. Вони м'які й добре лягають на гуму. Через рік зрозуміла: не можуть дати таку тонку лінію, як мені потрібно. Почала опановувати пензель. Рука тремтіла, рівну лінію провести не вдавалося. Малювала і стирала. За цілий день рівними вдавалися лише дві лінії росту вій. Із практикою стало виходити швидше.
Якийсь час використовувала акрилові фарби. Та цей матеріал доволі густий, тонку лінію провести ним складно. Одна річ – водити пензлем по двометровому полотну, інша – на двох міліметрах. Зараз використовую переважно акварель і суху пастель. Перед розписом видаляю заводський макіяж. Потім наношу базовий шар закріплювача. Він створює пористу поверхню, на якій малювати зручніше.
Коли тільки починала працювати, мала шолом зі збільшувальними лінзами і підсвіткою, як у годинникарів і ювелірів. Незручно, але видно краще. Та з часом від такої тонкої роботи зір покращився, хоча, здавалося б, мало бути навпаки. Розвинулася здатність бачити на мікроскопічному рівні. Навчилася зосереджуватися і відпрацювала ювелірність рухів руки.
Коли вчу на майстер-класах оживляти обличчя, раджу використовувати якомога більше відтінків. Людське обличчя – це не тільки рожевий рум'янець і бежевий колір. Використовувати треба і фіолетовий, і бордовий, і білий, і коричневий. Ці пігменти треба наносити напівпрозоро, їх тонке нашарування надає шкірі натурального вигляду. Раніше могла малювати на різнокольорових ляльках. Зараз намагаюся працювати з натуральним кольором шкіри, бо попит більше на людський образ. Коли почала додавати своїм лялькам тіні під очима, розширені капіляри на обличчі, вони зацікавили покупців і колекціонерів. Людина переймається, що не може приховати дефекти свого обличчя, а потім бачить такі ж у ляльки і розуміє, що вона – красива. Завдяки іграшкам люди вчаться сприймати себе такими, як є.
Дехто вважає моє захоплення жахливим: навіщо з ляльки робити людину? А мені подобається оживляти іграшки, додаючи природні особливості, навіть дефекти шкіри, які люди намагаються приховати під косметикою. Інколи ми й самі перетворюємося на ляльок, коли малюємо собі ідеальні вилиці, коригуємо колір обличчя.
В Instagram часто пишуть: "Як вам не соромно робити таких худих? Ви ж пропагуєте анорексію!" У мене навіть просили дозволу використати фото моїх робіт для антипропаганди анорексії. Таке ставлення ображає. Що худіша лялька, то вона рухливіша. Такій автор хоче проліпити всі кісточки і м'язи. Треба дивитися на це як на анатомію тіла, а не на пропаганду анорексії.
Молд – це форма для відливу іграшки. Зміну форми обличчя називаю ремолдингом, перепрошивку волосся – рерутинг. Часто скальпелем змінюю лялькам форму носа, губ чи вилиць. Але не ріжу дуже глибоко, бо гуму шліфувати складніше, ніж пластик. Обличчя також коригую тінями. За їх допомогою можна зробити майже все: виділити щоки, додати носо-губні зморшки. Коли треба малювати щетину, кожну волосинку проставляю крапочками. Ластовиння ж роблю простіше – на жорсткий пензлик набираю фарбу, відгинаю волосинки, а потім відпускаю. Вони дають природні бризки, схожі на веснянки.
Ляльки Блайз мають величезні непропорційні голови і круглі очі. Вони дуже фотогенічні, мультяшні. З ними зручно працювати, пиляти їх. Матеріал має кілька міліметрів товщини, але все виходить.
Дешеві ляльки мають пластикове тіло й гумову голову, а ці матеріали псуються швидше за порцеляну чи поліуретан. Коли малюю на таких, часто шкода своєї праці. Відчуття, ніби створюю картини на серветках.
Більшість моїх замовників – іноземці. Вони забезпеченіші, можуть дозволити собі заплатити кілька сотень доларів. І найвдячніші. Наші люди в ручній роботі намагаються шукати недоліки, а іноземець впевнений: якщо лялька без недоліків – це не хендмейд. Там найдорожчі шкарпетки – сплетені вручну. А в нас спробуй такі ще продати. Кажуть: "Ні, це не фабричне. Нам таке не треба".
Створення портретної ляльки – доволі кишкомотальна процедура. Доки роблю, показую її всім, кажуть – схожа. Привожу замовнику, а він: "Я себе не впізнаю. Додайте там, а тут приберіть". Зараз намагаюся робити лялькам обличчя знаменитостей. Виставила в магазині, хто захотів – купив.
Одна замовниця попросила продати їй ляльку, бо та дуже схожа на її доньку, яка живе далеко. Іноді люди знаходять у моїх виробах подібність із собою. Хоча образи беру з голови. Вони народжуються в процесі. Коли маю обличчя й волосся, очі з'являються самі. Часто підбираю їм одяг у стилі кежуал, наприклад доповнюю пишну спідничку подертим светром. Це мої власні смаки.
Люблю нетипову красу: людина заворожує, а чим – не розумієш. Може мати витрішкуваті очі, а під ними – мішки, але приваблює чимось незбагненним. Мене такі обличчя надихають.
Розпис заводської ляльки коштує в межах кількох сотень доларів. Однак авторська ball-jointed doll – шарнірна лялька – значно дорожча. Один її молд без перуки й розпису – 900 доларів. Коли дізналася ціну, думала, ніколи не зможу купити. Але все придбала. Вони мені потрібні для роботи – як манекени для виготовлення перук. Маю замовників і на них. Центральний проділ – найскладніша ділянка. Потрібна ювелірна робота, щоб не було видно проклеєних волосинок. Стик має бути ідеальний.
Сподіваюся з часом створити свою шарнірну ляльку. Конкуренція лякає: додають плечові шарніри, грудні, рухомими роблять навіть пальці на руках і ногах. Треба запропонувати щось достойне, бо тягнутися в хвості не хочеться. Для цього треба виділити півроку життя. Не паритися заробітком, а тільки пізнавати й учитися. Поки не виходить. Та колись це станеться.
У ляльки-балерини у ступні були спеціальні прорізи, в які просовується стрічка, щоб прикріпити пуанти. У тих місцях намалювала натертості до крові. Виставила фото у соціальну мережу. Хтось із читачів поскаржився – і його закрили для загального доступу. Люди не оцінюють балет як тяжку працю, а хочуть бачити лише красу.
Немає бажання залишати собі ляльки, хочу пустити їх у світ. Якщо лялька не знаходить свого дому, в мене виникає відчуття порожнечі: що не так, чому її ніхто не хоче?
Середня ціна на авторську ляльку – 350 доларів. Її диктує попит. Творчість позначається на здоров'ї. Сиджу на стільці з ранку до вечора, зігнувшись у три погибелі. Помічаю, що плечі вже задираються до вух. Розумію, що треба буде лікуватися і проходити курс масажу. Це теж вкладаю в ціну своїх робіт.
3 
1
Коментарі