Восени 1903 року до Львова приїхали помічник судді з Уланова – тепер територія Польщі – Франц Ґресяк і його коханка Варвара Репелів. Оселилися в "Американському" готелі на вулиці Святого Станіслава – тепер вулиця Тиктора.
Наступного дня вранці пара сходила до сповіді в костел і сфотографувалася в салоні Кляфтена. На третій день працівник готелю довго не міг достукатися до кімнати гостей. Покликали поліцію. Слюсар вибив двері.
По всій кімнаті були сліди крові. На дивані лежав червоний від крові рушник. На підлозі стояв тазик, наповнений червоним. На столі лежав заряджений невмілою рукою револьвер – куля встромлена просто в дуло. На підлозі – труп Франца Ґресяка.
"Прошу після нашої смерті не проводити розтину тіл, – йшлося в листі, написаному чоловіком. – Приводом убивчого кроку було нещасливе кохання. За згодою і спільним порозумінням постановили піти з цього світу разом. Остання наша воля – це те, про що пишемо вище. Також просимо повідомити про це в газетах і поховати нас в одній могилі".
Франца Ґресяка поховали на Личаківському цвинтарі. Священика не було. За труною йшли мати небіжчика, його дядько й іще кільканадцять осіб. Батько в цей час перебував на заробітках біля Ґданська. Йому не повідомляли про смерть сина, аби в розпачі не наробив собі біди.
Варвару Репелів знайшли через два дні. Дядько Ґресяка повідомив поліції, що та повернулася до своїх батьків в Уланів. Її затримали й повезли до Львова. Заявила поліції, що нічого не знала про намір самогубства коханця. Листа підписала, не читаючи. Він стріляв у неї з револьвера, куля тільки зачепила вухо. Тоді поцілив у себе. Варвару відпустили на волю.
Віденський часопис Das Interessante Blatt опублікував знімок, який коханці зробили напередодні трагедії. "Франц Ґресяк виглядає як пристойний молодий чоловік, Варвара Репелів – менш пристойна", – описували газети. На фото обоє тримаються за револьвер.
2 
1
Коментарі