Кишеньковий годинник американської фірми Elgin зберігає 35-річний Олег Олашин, графічний дизайнер з Ужгорода. Серійний номер вказує, що його виготовлено 1911-го. Цю річ передала торік двоюрідна тітка Магдалина Семак. Належав її діду, прадіду Олега – Василеві Семаку.
– Прадід народився 1889-го в селі Білки, – розповідає Олашин. – Тоді це була Австро-Угорська імперія, тепер – Іршавський район Закарпаття. 17-річним Василь подався за океан. Плив лайнером Ultonia британської компанії Cunard Line. Спочатку жив у Фултоні, штат Нью-Йорк. Потім осів у місцевості М'юз неподалік Піттсбурга, штат Пенсильванія. Працював на вугільних шахтах компанії National Mining Co.
За три роки Василь одружився з Параскою. Вона емігрувала до Штатів із лемківського села Вишній Комарник, нині це округ Свидник, Словаччина. У них народилися троє дітей – два сини й дочка. Імовірно, після Першої світової дружину з дітьми перевіз до рідного села. Край опинився у складі Чехословаччини. Купили кілька гектарів землі. Прадід жив на два континенти – плавав то в Америку, то до рідні. Отримав громадянство США.
1944 року Закарпаття окупував Радянський Союз. Василь Семак тоді був за океаном. Повертатися додому йому заборонили. Домігся дозволу аж 1960-го. Але дружини, вже дорослих дітей та онуків так і не побачив. Помер за кілька днів до отримання документів. Поховали в Піттсбурзі. На могилі підписаний як William Semak.
– Тітка Магдалина розповіла, що годинник дід виграв у лотерею на лайнері під час однієї зі своїх подорожей, – каже Олег. – Має дві кришки, що захищають механізм і циферблат від пилу та пошкоджень. Очевидно, Василь його любив – гравіювання на корпусі місцями потерлося. Механізм не працює. А хотілося б почути його хід. Шукаю майстра, який міг би відновити родинну реліквію.
3 
35413
Коментарі