Коли Максим Богаєнко востаннє
Отримував подарунок
Минулого літа побував у дев'яти європейських країнах. Їхав на фестиваль живих статуй у Бельгії, потім зазирнув в Амстердам. У якийсь момент розслабився – і відпочинок розтягнувся на два місяці. Одну з ночей провів у придорожному кафе в Люксембурзі. Питаю: можна тут до ранку залишитися? Кажуть: "Без проблем". Вмостився у крісло і задрімав. Десь за півгодини хтось плескає по плечу. Перша думка: попросять піти. Стягую пов'язку з очей і бачу хлопця з кока-колою і гамбургером. "Це мені?" – питаю. "Так", – віддає і йде. У поїздці переважно харчуєшся бутербродами. А тут величезний гамбургер з добре просмаженою котлетою. Коли доїв, дивлюся, до мене йде прибиральниця з якоюсь коробочкою. "Це для вас" – віддає. Відкриваю і переживаю ще один гастрономічний стрес. Всередині – шість пончиків.
Ночував просто неба
У серпні 2018-го. Приїхав у Париж автостопом. До того побував у Мадриді, Барселоні, Лісабоні. Красот надивився стільки, що від французьких пам'яток, фонтанів і палаців нудило. Обмежився Нотр-Дамом і Ейфелевою вежею. І вирішив тікати з міста. Знайшов за картою заправку на виїзді – планував там зловити машину. До неї пройшов 6 кілометрів, але вночі вона не працювала. Був стомлений, не знав, що робити. Дивлюся, навпроти готель, поруч – сміттєвий бак, біля нього – два матраци Dormeo. Один із них закинув за огорожу готелю і влаштувався під деревом. І тут починається дощ. Врятувало дерево і підстилка, яку знайшов перед цим на пляжі. Накрився і заснув. Вранці з Парижа вибрався електричкою.
Бився
Півроку тому зчепився з хлопцем, який так набрався на вечірці, що почав кидати в людей дротики для гри в дартс. Я йому зробив зауваження – він тицьнув мене у підборіддя. Я не витримав і врізав. Суперник виявився кандидатом у майстри спорту з кікбоксингу. Хвилин десять ми каталися з ним у калюжі. Потім повернулися в приміщення, випили на брудершафт і розійшлися друзями. Вранці на репетиції в театрі довелося пояснювати, чому в мене права частина обличчя розпухла. Добре, що до прем'єри залишався місяць.
Потрапляв в аварію
У 14 років із дідом перекинувся на мотоциклі. Їхали на дачу, я сидів за кермом. Коли піднімалися на гору, слабо витиснув газ, і ми покотилися назад. Я вдарив по гальмах. Але натиснув не на передні, а на задні. Машина стала дибки – і ми перевернулися разом із нею. "Урал" був масивний, з коляскою. Та відбулися подряпинами.
Закохувався
Три роки тому. На фестивалі театрів ляльок у Польщі познайомився з італійською актрисою Камілою. Це була симпатія з першого погляду. У неї в зовнішності щось східне, а мене азіатки завжди приваблювали. Чотири дні ми не розлучалися. Влітку без попередження махнув автостопом до неї в Рим. Приїжджаю, а вона на зйомках. Чекав 15 годин. Коли через тиждень від'їжджав, було відчуття, що більше не побачимося. Листуємося, але сильних емоцій уже немає. Пише, що непогано було б побачитися. Та у європейців "хочу бачити" не обов'язково означає щось романтичне.
Позував
Два роки працював демонстратором пластичних поз. По 8 годин позував для студентів Харківської академії дизайну та мистецтв. Спочатку складно: тіло дуже свербить і пітніє. Постійно хотілося поворухнутися. Але з часом звик. Переслухав купу альбомів. Добре став відчувати час – буквально до хвилини вгадував, коли буде дзвінок. Востаннє був натурником узимку 2010-го. Руки підняті вгору і злегка сперті на стіну, одна нога на підвищенні, обличчя – до стіни. Найскладніша постановка за всю практику. Руки, шия – все затерпало. Коли з'явилася вакансія на зйомках фільму "Дау", кинув цю роботу з полегшенням.
Потрапляв під вплив
2015-го захопився оздоровленням – бігав зранку, відмовився від м'яса, кинув курити. Шкільний друг став вегетаріанцем і мене агітував. Вирішив спробувати. Камінням шунгіт заряджав воду. Ще й батьків підсадив. Шлунок зменшився – пари бутербродів вистачало на півдня. Коли за місяць втратив 10 кілограмів, вирішив, що досить. А коли схуд ще на 2 кіло, – запанікував. І кинув дієту.
Купався в океані
Улітку 2018 року приїхав у португальське селище Сагреш. Узяли зі знайомою вина й пішли на пляж. Липень, сонце пече, а океан холодний. У воду заходив разів 15, але на хвилину, бо тіло зводили судоми. "Океан, – звернувся я, стоячи по пояс у воді. – Забери мою печаль". І тут мене накриває така сильна хвиля, що змила окуляри для плавання. Коли поверталися, знайшов подібні на лавці біля магазину.
4 
35413
Коментарі