Рецепт вафельних трубочок купили за 100 доларів
Лікарі порадили переїхати до Криму, коли в молодшої сестри діагностували астму. Жили в Алупці. Татові довгий час не видавали зарплату. Якось батьки були в гостях у знайомих. На вихідних дружина продавала на базарі солодкі трубочки, так виживали. За її рецепт мої батьки заплатили 100 доларів. Купили вафельницю і майже цілодобово смажили вафлі. Потім придбали ще одну. Згодом їх стало п'ять чи шість. Смаколики ми з сестрою збували на пляжі. Трубочка з білковим кремом коштувала 50 копійок, зі згущеним молоком – гривню. За добу продавали близько сотні. Усі гроші несли додому.
Мене у 5 років віддали на художню гімнастику. Тренування були щодня, з 7:00 до 13:00. Коли виповнилося 12 років, із Києва приїхали відбирати дітей у школу художньої гімнастики Ірини Дерюгіної. Я не пройшла тестування на витривалість.
В Алупці по сусідству жили три дівчинки мого віку, які займалися в музичній школі. Мама відправила й мене з ними. Я добре співала. Вступила на музичне відділення Кримського державного гуманітарного університету. Закінчила магістратуру по класу вокалу. Працювала в музичній школі на дві ставки. Отримувала 1,4 тисячі гривень. Через три роки звільнилася.
В Ялту переїхала влітку. Ціни на житло – космічні. За 100 доларів орендувала сарай на 2 квадратні метри на городі. Там були тільки панцирне ліжко й щурі. Милася надворі зі шланга. Більшу частину часу проводила на роботі. Додому приходила поспати.
Оголошення про пошук офіціантів та адміністратора в ресторан східної кухні побачила на набережній. На співбесіді годину намагалася довести, що мені дуже потрібна ця робота, хоч я і не маю досвіду. Керуючий сказав: "Готовий узяти адміністратором, якщо завтра у вас не буде цього жахливого манікюру". Мала нарощені нігті, страшно і жирно накладені – як тоді було модно. Півдня їх спилювала.
Перший місяць працівники ресторану мене ненавиділи. Сварила офіціанток за перекури. Бо через це кілька разів не догледіли, як гості йшли, не розрахувавшись. Невдовзі вони зрозуміли: зможу залагодити будь-яку ситуацію. Так я стала для них хорошою.
Коли сезон закінчувався, працівники роз'їжджалися хто куди. Я склала валізу і поїхала в Київ. За рекомендацією влаштувалася в ресторан торгового центру "Арена". Але після співбесіди спустилася в Brocard і зустріла однокурсницю. Вона була там консультантом. Запропонувала працювати разом. Пропозиція приваблива, бо можна було все спробувати – і парфуми, і косметику.
Та після року роботи там зрозуміла, що деградую. Вирішила рухатися в напрямку візажу. Два роки вчилася на художника-гримера. До 18:00 була на роботі, а увечері до десятої – займалася у школі гриму. З консультанта мене перевели на візажиста. Потім стала тренінг-менеджером, а згодом – арт-директором компанії Shiseido.
В якийсь момент відчула, що вперлася у стелю. Здавалося, живу не своїм життям, бо щасливою не почувалася.
До 20 років не любила готувати. А тоді вийшла заміж, і виявилося, що чоловіка треба годувати. Особливо, якщо він вимогливий.
Цілеспрямовано вчуся останні сім років. Раз на місяць-два відвідую майстер-класи в Україні чи за кордоном: Іспанії, Франції, Бельгії. Вони тривають три дні чи тиждень. Цього завжди здається мало.
По телевізору побачила перший сезон "МайстерШеф", де головний приз – навчання в паризькій школі Le Cordon Bleu. Я зацікавилася нею за кілька років до цього, після перегляду фільму "Джулі і Джулія: Готуємо щастя за рецептом". Навчання у цій школі коштувало 33 тисячі євро. Коли оголосили про набір учасників у другий сезон шоу, зрозуміла, що це шанс. На кастинг прийшла з шоколадним фонданом (десерт, шоколадний кекс із рідкою начинкою. – Країна).
Коли приїхала в Париж, не знала жодного слова французькою. Довелося займатися з репетитором. Тепер, коли в Україну приїжджають тамтешні шефи, з легкістю можу асистувати.
Молоді французи розуміють англійську, але не завжди хочуть відповідати чи вдають, що не розуміють. Якщо в пекарні англійською мовою попросиш круасан, сто разів перепитають. А якщо звернутися французькою, навіть корявою, – одразу ставляться краще.
Я легка на підйом. Якщо є квиток, можу полетіти в Європу на два дні. Люблю блукати містами. А потім вмикаю навігатор і шукаю дорогу назад. Розглядати архітектуру подобається більше, ніж ходити музеями.
2014-го провела перший кондитерський майстер-клас у Харкові. Почали запрошувати в інші міста. Ми з сестрою називали себе "школа на колесах". Так і вийшло. Маємо стаціонар у Києві, але їздимо з майстер-класами по країні. Один хлопчик відвідував їх із 13 років. Зараз йому 18, і він дуже хороший кондитер. Нещодавно зустріла на "МайстерШеф" дівчину, яка перемогла на проекті для підлітків. Розповіла, що кілька років тому приходила на мій майстер-клас. Була так вражена, що вирішила стати кондитером. Пишаюся, що причетна до цього.
Постійно змінювала організаторів майстер-класів, бо завжди щось не влаштовувало: то забували взяти квиток, то проблеми з житлом, то не можуть знайти продукти. Пожалілася сестрі. Таня працювала фармацевтом. На вихідних погодилася мені допомагати. Вона з легкістю організувала захід в Одесі. А через кілька місяців вона пішла з роботи. Структурувала всю мою діяльність. Завдяки їй вийшли дві мої книжки і з'явилася школа. Я – ідейний натхненник, а Таня – мозок.
Довго виношувала мрію про створення кондитерської книжки. Страви, приготовані за рецептами з видань із кондитерського мистецтва, не завжди виходять такими, як на фотографіях. Руки опускаються. Вклала у свою книжку ті знання, яких мені не вистачало, коли почала займатися кондитеркою. Вийшла енциклопедія на 536 сторінок – 17 розділів, 250 рецептів десертів.
На чемпіонаті світу з кондитерського мистецтва в Парижі ми посіли восьме місце з 16 команд. Конкурс тривав два дні. За 20 годин мали виконати п'ять надскладних завдань. Участь у чемпіонаті стала для мене ривком, після якого змогла називати себе професіоналом.
За два тижні до початку проекту "МайстерШеф. Професіонали" щодня по 2 години займалася з викладачем української, щоб покращити рівень мови. Вдома розмовляла тільки нею. Думати українською поки що не виходить. У Криму її не вивчали, але можна було додатково займатися. Ми з сестрою щонеділі ходили на такі уроки.
4 
1
Коментарі