Ексклюзиви
Середа, 20 січня 2021 22:26

"Дівчинка завжди ходить із телефоном, бо мати обіцяла подзвонити"

У школах "Хабаду" вчать чотири мови

У 30 українських містах є центри одного з найбільших хасидських рухів світу, релігійної організації "Хабад". Найчисленніша спільнота – в Одесі. До неї належать 30 тис. осіб. Мають синагогу й мережу приватних навчально-виховних комплексів "Хабад Ор-Авнер". Це три садки, дві початкові й одна старша школи, два інтернати-пансіонати, університет. Навчання безкоштовне. При синагозі працює єшива – вищий духовний єврейський навчальний заклад. Тут є стипендіальні програми для учнів. Окремо – курси для молоді та людей літнього віку.

Інтернат-пансіон "Дитячий будинок "Мішпаха" для хлопців розташований на вул. Базарній в Одесі. Тут також діє школа для хлопців. 38 із 60 учнів живуть в інтернаті. Вчаться з першого по дев'ятий клас. Старші – в іншій школі разом із дівчатами.

  Діти із садка ”Хабад Ор-Авнер” в Одесі чекають на автобуси, якими їдуть додому. Заклад відвідують 73 малюків
Діти із садка ”Хабад Ор-Авнер” в Одесі чекають на автобуси, якими їдуть додому. Заклад відвідують 73 малюків

Нас зустрічає 45-річна Хая Вольф. Її чоловік рабин Авраам Вольф очолює громаду. Приїхали в Україну з Ізраїлю. Виховують восьмеро дітей.

– Тут викладання з ухилом до традицій. Інші наші школи більш світські, – Хая говорить російською з акцентом. – Після цього можна продовжити навчання в релігійних закладах Ізраїлю.

У кожної дитини в пансіонаті є ґаджет із камерою та звуком. Можуть займатися дистанційно.

До пандемії багато волонтерів проводили заняття для дітей. Довелося відмовитися. Як і від допомоги лікарів з Ізраїлю та США. Раніше на три дні приїздили, наприклад окулісти. Перевіряли, ставили діагнози.

У пансіонах живуть діти з єврейських родин, які потрапили у складне становище, сироти. У 18 років вихованці вирішують, як жити далі. Багато йдуть у наш університет. Потім допомагаємо знайти роботу.

Тут вчаться і мої діти. Це й почалося з них. Коли заснували громаду, треба було місце, де виховувати дітей на івриті. Спершу сюди їхали студенти на стажування з одного педагогічного інституту Ізраїлю. А тепер тут достатньо фахівців. Є вчителі, які пройшли наш садок, школу, університет і зараз викладають.

Учнів уранці й після занять підвозять 13 автобусів громади. Їздять за спеціальними маршрутами, які мають тривати не довше 40 хв. Дітей супроводжує хтось із вихователів чи вчителів.

– О 8:00 молитва. У маленьких це кілька хвилин. З віком доходить до 40. Уроки тривають до 16:00–17:00, – каже Хая. – Заняття змішані – звичайна програма і традиції. Вчать чотири мови із садка – українську, англійську, російську й іврит.

У кожному філіалі працюють медсестра, психолог і логопед.

У пансіонат для дівчат їдемо мінівеном Volkswagen.

– Я в Україні 26 років, – продовжує Хая. – Батьки – вихідці з Радянського Союзу. Мати родом з Одеси, батько народився в Бессарабії, зараз це територія Молдови – село Кепрешть (раніше там діяла одна з 17 єврейських сільськогосподарських колоній. Її заснували євреї – вихідці з України 1851 року. – Країна). Вони тримали кашрут (настанови щодо приготування і вживання продуктів. – Країна), у шабат не працювали й не пускали дітей у школу. А це було протизаконно. Батька посадили, звільнили після смерті Сталіна. Сім'я виїхала в Ізраїль 1966-го. Мали тоді шестеро дітей. А всього нас у родині 17.

В Ізраїлі батьки не говорили російською. Я не знала жодного слова. Про СРСР не розказували. Після мого заміжжя батько сюди не приїжджав. Сказав, отримав достатньо. А мати була кілька разів. Їй не віриться, що так змінилося ставлення до юдаїзму, все стало відкрито, вільно. Хоча й досі трапляються євреї, які недавно дізналися про своє походження. Багато років рідні боялися про це розповідати.

"Дім Сабріна: Початкова школа і пансіон" на Деволановському узвозі, 7. Тут навчаються 110 дітей із першого по четвертий клас. Є інтернат для 42 учениць. Релігійної школи для дівчат ще немає. Їм серед інших предметів викладають традиції, іврит.

За кілька кварталів – дитячий садок громади.

  Дівчата з ”Дому Сабріна: початкової школи і пансіону” відпочивають після занять. Класи розташовані поверхом нижче. Також є їдальня. Це один із закладів єврейської релігійної організації ”Хабад” в Одесі
Дівчата з ”Дому Сабріна: початкової школи і пансіону” відпочивають після занять. Класи розташовані поверхом нижче. Також є їдальня. Це один із закладів єврейської релігійної організації ”Хабад” в Одесі

– Діти називають мене Хая, – каже дружина рабина. – В Ізраїлі нема такого поняття, як по батькові. Це для мене було тут нове. Та дехто таки каже Хая Мойсеївна.

На одній із вулиць показує будівлю.

– Там був центр розвитку дітей. До карантину щонеділі проводили уроки інформатики, івриту, англійської. Була програма для матерів і дітей до 2 років. Талановита педагог показувала жінкам, як розвивати моторику, робити масаж, вчити говорити. Зараз щось залишили, а щось довелося призупинити через пандемію.

Діти на канікули їздять до родичів. Буває, просимо провідувати чи забирати їх. Часто ніхто не озивається. Є дівчинка, яка завжди ходить із телефоном, бо мати обіцяла подзвонити. І не дзвонить. А коли дитина набирає, не відповідає.

Наші вихованці стоять у черзі на соціальне житло. Але що з того? Ніхто не отримав.

Від держави на дітей під нашою опікою отримуємо близько 3 тисяч гривень соціальної допомоги. Але не всі вони без батьків. Є такі, кого рідні тимчасово залишили. Один чоловік привіз дітей. Сказав, що забере, але пізніше. У нього хвора дружина, пережив інсульт. Була дівчинка, яку тато виховував сам. Забирав на вихідні. Якось каже: "Я зважив її дома. Наступного разу перевірю, чи у вас вона не схудла".

Двір дитячого садка на вул. Пироговській огороджений парканом, який символізує 12 колін Ізраїля. На будівлі є скрижалі, менора і Тора. Директорка 42-річна Ганна Шутак із вихователями садовить дітей в автобуси. У садку навчаються 73 вихованці. У цьому закладі їх приймають із дев'яти місяців.

– Разом із програмою Міністерства освіти діти проходять ще одну – єврейську, – каже директорка. – В ігровій формі на заняттях ліплення, малювання, аплікації, музики і танців пізнають культуру. Вчать англійську.

Діти миють руки й ідуть переодягатися на урок фізкультури. При вході відвідувачам видають бахіли.

У залі на першому поверсі встановлені батути й сітки з кульками. Є клас танців. Облаштовані гральні зони.

– Часто кажуть, хай дитина вибирає: бути євреєм, як мати, чи неєвреєм, як тато. Але щоб вибирати, треба знати, – каже Хая. – Люди хочуть зрозуміти, яка різниця між Песахом і Пасхою. Так само Новий рік: єврейський – у вересні, а традиційний – у січні. Чим вони відрізняються?

– Є школа для дорослих на дві вікові групи – колель, – продовжує Хая. – Старші люди, на пенсії, хочуть вчитися, виходити з дому, бути корисними. Займаються у синагозі зранку. Потім обідають і йдуть додому. Є програма для молодих чоловіків, які хочуть розширити знання в єврействі. Зможуть наглядати за дотриманням кашруту, писати мезузу й тфілін (дві чорні шкіряні коробки, у яких вміщено пергамент із чотирма текстами з Тори й основи єврейської віри. – Країна). Вчаться на шохета (ритуальний забійник тварин. Інакше м'ясо не можна їсти. – Країна). Навчання триває весь день із перервою на обід.

Зараз ви читаєте новину «"Дівчинка завжди ходить із телефоном, бо мати обіцяла подзвонити"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 561
Голосування Як оцінюєте судову систему після вироку Стерненку?
  • Судової системи в Україні не існує. Є телефонне право президента
  • Вбивця і викрадач людей Степаненко отримав те, що заслужив
  • Українська судова система – це Портнов
  • Хто такий Стерненко?
  • Мені байдуже. Я виїхав з країни, або планую це зробити
Переглянути