"Давай побудуємо бункер і зрубаємо по мільйону"
Дослідження стародавніх цивілізацій Америки було мрією дитинства. Я марив історичним факультетом.
Історик Юрій Мицик викладав у Києво-Могилянській академії. Присвятив життя козацькій добі, етапам державотворення України. Я запитав у нього, чи перспективні в Україні дослідження давньої Америки. Він підтримував ідею вивчати історію інших країн. Це робить нас професійнішими й багатогранними.
Для вступу на магістерську програму в Могилянку був потрібен диплом бакалавра історії. А в мене – економічний. Мицик сказав: "Якщо напишеш роботу дипломного рівня, розглянемо можливість зарахувати". Зробив це за літо, й мене взяли. Про що я потім пошкодував. Магістерська програма з всесвітньої історії не стосувалася Азії чи Америки. Це переконало: треба займатися своєю темою самостійно.
Про доколумбові цивілізації є непогана радянська література. Але переважно це рівень науково-популярних видань. Найбільші прориви щодо писемності майя зробили наприкінці 1990-х – на початку 2000-х. ґрунтовні дослідження – англійською й іспанською мовами. Звісно, найбільші здобутки мають Сполучені Штати.
Коли наприкінці 1990-х з'явився інтернет, я побачив перші бази даних з археології майя, каталог керамічного посуду Джастіна КерРа. Перші мої вилазки за кордон були на наукові конференції – до Боннського, Гамбурзького, Варшавського університетів. Запрошували, бо ще в Могилянці почав дослідження, публікував статті. Поступово обростав зв'язками.
Перший ієрогліф майя дешифрував у 19 років: алай – означає "ось це". Докторка з Техасу Барбара МакЛауд надала розголосу моєму відкриттю, з'явилися публікації. Хтось сприймав його, хтось – ні. Та нові знахідки довели, що я мав рацію.
10 років вивчав тему як незалежний дослідник. Подорожував, брав участь у конференціях. Публікувався в американських, німецьких, мексиканських журналах. Та розумів, що без ступеня доктора філософії не зможу очолити науковий проєкт чи навіть долучитися до нього. В аспірантурі історичного факультету Київського національного університету моїм науковим керівником став професор Вадим Рубель. Він викладав історію доколумбової Америки.
У Каліфорнії пропрацював із 2014-го по 2016 рік. Співпрацював з авторами найбільшого каталогу ієрогліфів майя. Друге видання вийде за моїм співавторством. Ми доповнили його майже 500 знаками. Було 600 чи 700, з нашими стало 1200.
Навчився фотографувати предмети дослідження професійною технікою, правильно виставляти світло. Це важливо. Об'єкт, який уперше побачив світло за тисячу-півтори тисячі років, треба правильно зафіксувати. Бо потім його відправлять у сховище й не відомо, чи хтось іще побачить. В археології біда з документуванням – замальовки й фото часто неякісні. І в нас, і за кордоном.
Стародавнє місто Паленке в мексиканському штаті Чіапас – моя любов із першого погляду. Це як Афіни Стародавньої Америки. Брав участь у проєкті з реставрації й консервації археологічної спадщини Паленке від Національного інституту антропології та історії Мексики. Маю доступ до всіх матеріалів досліджень за останні 100 років.
90 відсотків місцевості, що може зацікавити дослідників майя, не вивчено. Руїн тисячі. У мене за 10 років вималювалися окремі маршрути – найбільш і найменш досліджені міста. Історичні розвідки вдалося поєднати з бізнесом. З ученими до руїн поселень майя їдуть підприємці – люди, які можуть собі це дозволити й не хочуть відпочивати, як усі. Я – організатор поїздок. Мій друг Рафаель, теж історик і юрист, узяв на себе готельні справи й супровід.
Територія для дослідження – розміром з Україну, майже вся – у джунглях. Поряд Карибське море, можна поніжитися на пляжі після експедиції. Цікава сучасна культура, транспорт на належному рівні. Подорожі регіоном, де колись жили майя, відносно безпечні. За 20 років і десятки експедицій отруйну змію бачив разів чотири. Якщо ти її не шукатимеш спеціально, то й вона тебе не знайде.
Наркокартелі, трафік – все це в джунглях є. Але найнебезпечніші місця – сучасні урбанізовані передмістя мегаполісів у Гондурасі, Гватемалі, Мексиці. У них надзвичайно високий рівень злочинності. Я там одного разу броньовиком їздив. Справді страшно.
Відвідав понад 250 поселень майя. Загалом їх відомо до двох тисяч. У Центральній Америці, де не копни, можна знайти руїни поселень. Фахівці з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго нещодавно провели сканування з літака. На площі 2 тисяч квадратних кілометрів у Гватемалі виявили 60 тисяч недосліджених споруд.
Найцікавіша знахідка відшукала мене сама. 2012 року вже була майже готова моя дисертація, залишалося тільки зшити. І тут пише колега, артдилер із Чикаго: "Помер один колекціонер. За заповітом, відкрили його сховище в банку. А там, крім полотен імпресіоністів, купа давньоамериканського добра". Я не міг повірити очам: рельєф із зображенням царя – з ієрогліфами, царською емблемою з того самого Паленке. Таке враження, що духи давнього міста сказали: "Юро, дякуємо, що згадуєш про нас. Ось тобі подарунок". Це був портрет маловідомого царя останніх 50–80 років існування міста. Все збереглося ідеально.
Співпрацював з аукціонами Sotheby's і Christie's, оцінював антикваріат. Добре, що експонати до того, як зникнути у приватній колекції чи музеї, потрапляли до рук фахівця. Можна було зробити фото, малюнок, опис.
У США навчав охочих писемності майя. Це було цікаво переважно літнім людям. Подружився з багатьма. Вони майже всі причетні до сфери мистецтва, працювали з експонатами до заборони вивезення артефактів із країн походження. Долучали мене до аукціонів. Це відкривало двері у світ приватних колекцій, де зберігаються цікаві об'єкти. Серед учнів була баронеса з Бельгії, шаманка майя з Гватемали. До речі, приїздила в Київ. Учив її писемності предків.
Найцікавіші колекції предметів майя мають Бостонський музей витончених мистецтв, музей Метрополітен, Чиказький художній інститут. У Маямі була найкраща приватна колекція – нею володів один зі світових фінансових магнатів до кризи 2008-го. Після його банкрутства колекцію викупив Музей мистецтв округу Лос-Анджелес.
У Центральній і Південній Америці є приватні колекції, які збирали десятки років, з початку ХХ століття. Багато експонатів вивезли під час громадянської війни у Гватемалі. Але переважно колекції створювалися у 1950–1960 роках, доки не запровадили заборони на переміщення культурної спадщини.
Є колекції-фальшивки, за які заплачено мільйони. Власники звертаються по оцінку. Мій друг Рафаель намагається не розчаровувати людей, а я кажу одразу: підробка.
Викладач має заразити студента вірусом дослідника. Щоб він тероризував тебе: давайте зробимо те чи те. Подобаються молоді вчені, які сподіваються на себе. У сучасному світі можна знайти і гранти, і людей, готових інвестувати свій час, нерви й ресурси. Якщо ти готовий. Мрію хоча б про десяток послідовників.
Наука в Україні існує, хоч і острівцями. А золота ера майяністів тільки починається. Треба готувати українських фахівців.
Титули, відзнаки від міністерства – це рудимент радянської системи. Визнання – це внесок у науку, відкриття, публікація в Принстоні, Гарварді, Оксфорді чи будь-якому науковому журналі, який поважають в усьому світі.
Наші вчені бояться бути відкритими світу – показувати свої дисертації, наукові роботи. Якщо хочеш займатися наукою, будь готовий відкритися. Чи не списав ти, чи не було твоє дослідження кимось зроблене 20, 30 років тому. У багатьох сферах, особливо в гуманітарній – засилля плагіату. Відповідальності за це немає.
Мене роздирали в ті дні, коли чекали кінця світу за календарем майя. Стільки інтерв'ю за все життя не давав. Зняли не один документальний фільм на цю тему. Багато людей телефонували. Один мільйонер запропонував: "Давай скажемо, що майя написали, буцімто можна врятуватися в одному місці. Побудуємо там бункер, зрубаємо з людей по мільйону доларів". Я на таке ніколи не пішов би, бо ціную репутацію. У США зводили бункери. Не одна будкомпанія збагатилася.
У майя не було поняття кінця світу, є кінець циклу. У них усі часові цикли – як матрьошка: менший у більшому. Один закінчився, але він усередині більшого, який ще триває.
Майя будували кам'яні міста, більшість із яких залишили ще до прибуття європейців. На початок 1980-х археологи відкрили майже три тисячі селищ і до тисячі міст майя. Паленке, Чичен-Іца та Ушмаль – у Мексиці, Тікаль і Кірігуа – у Гватемалі, Копан – у Гондурасі та Хойя-де-Серен – у Сальвадорі внесли до переліку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Писемність майя – найскладніша система у світі. Візуально це малюнкове письмо. А по суті – ієрогліфічне.
Майя не вимерли попри поширений міф. У Північній і Центральній Америці досі живуть понад шість мільйонів їхніх нащадків. А в деяких віддалених селах Гватемали використовують календар майя, як і дві тисячі років тому.
Мова майя жива. Навіть серіали нею знімають. Кіче – одна з поширених груп. Їхня мова подібна до тієї, що її мала цивілізація майя. Колись провів експеримент: читав давньою мовою індіанцю з групи чоль. "Дерево", "бог", "цифри" – найпоширеніші слова – збереглися. Змінилися префікси, суфікси, вимова. Наприклад, "мати" стародавньою мовою майя була "на", а тепер – "нья". Дерево "те", зараз – "тьє".
8 
35413
Коментарі