На півдні Франції відчутний вплив Іспанії та Італії – люди низькі, коренасті, смаглявіші й мають темніше волосся ніж ліонці чи парижани. Звук "р" вимовляють без ґрасування. Люблять жартувати, що іспанська – це коли до кожного французького слова додавати літеру "о". А італійська – коли ще й сильно розмахувати руками.
Хтось із великих сказав: "Як можна керувати країною, де 365 видів сирів?" Насправді на півдні Франції сирів значно більше. У магазині кілограм будь-якого коштує 20 євро.
Вечеря в ресторані триває близько 3 годин. Спочатку подають аперитив – вино із солоними горішками, крекерами чи печивом, подібним до чипсів. На перше приносять салат чи суп, потім основну страву – з риби або м'яса. Після 20-хвилинної паузи подають сир із вином. Часто ще – зелений салат, заправлений соусом бальзаміко, і мариновану цибулю. Під сири з блакитною пліснявою, що мають насичений смак, п'ють сухе червоне вино, під легкі сири – біле.
Чайові залишати необов'язково.
У містечку Пезена були в ресторані на сім столиків. У п'ятничний вечір і на вихідних вільних столиків немає. Їх замовляють за два-три тижні. Там спробували рибний суп буйабес. Раніше цю страву готували марсельські бідняки із залишків риби. Зараз суп варять із десяти видів риби, додають помідори, цибулю, фенхель, апельсинову цедру, шафран і прянощі. Він має дуже сильний рибний і пряний смак. Подають із крутонами під часниковим майонезом. Булочки мастять майонезом і вмочають у суп.
В ексклюзивних магазинах "Шоколатьє", які є в кожному містечку на півдні, 100 грамів шоколадних трюфелів коштують 6 євро.
У гості заведено запізнюватися. Якщо запрошують на восьму вечора, варто прийти за 15 хвилин до дев'ятої. Поганим тоном вважають дарувати господині живі квіти. Знайомі казали: "Якщо принесеш букет, треба шукати для них вазу, бігти по воду. Це завжди зайвий клопіт".
Іспанська – це коли до кожного французького слова додавати літеру "о". А італійська – коли ще й сильно розмахувати руками
Пляшка вина коштує 7-8 євро. Але у тих, хто його виробляє, купити можна вдвічі дешевше.
Хліб не такої правильної форми, як у нас. Булочки виглядають, наче шмат тіста – як-небудь відірвали й кинули в піч. Чорного хліба взагалі немає.
Воду п'ють з-під крана. Таку подають навіть у дорогих ресторанах у скляних пляшках. Вона не має смаку й запаху хлору. В магазинах уся питна вода негазована.
Один із нас два тижні в Руссільйоні працював на зборі винограду. Робочий день – 7 годин: з п'ятої ранку до десятої і 2 години після заходу сонця. Розраховувалися щодня, платили готівкою.
Французи рідко переходять на англійську, хоч і знають її. Працівник готелю вдаватиме, що не розуміє англійською key – ключ, і не дасть ключа, доки не вимовите це слово французькою.
Чоловіки часто знайомляться з жінкам на вулиці й одразу запрошують у ресторан. Це вважають гарним тоном. Розраховуються чоловіки. Гаманець жінки називають "порт-моне" – гаманець для копійок, чоловічий "порт офой" – гаманець для купюр. Але це змінюється. Подружні пари, яких я знаю, мають окремі рахунки в банках і обоє гарно заробляють.
Супермаркети винесені за межі міста, щоб не псували архітектуру. Туди їдуть машиною і закуповують продукти на тиждень. Вибір величезний, різновиди сиру камамбер займають цілий стелаж. До кас у черзі стоять по троє-четверо покупців. Чекати доводиться довго, бо в кожного – по два візки продуктів.
Можна легко орендувати автомобіль. Нас троє їхали на задньому сидінні. Колега-француз попередив, щоб усі пристебнулися ременями безпеки. Інакше оштрафують на 90 євро.
На півдні немає будинків вищих за 20 метрів. Часто біля них стоять різнокольорові пакети для сміття. У білі складають папір, у жовті – харчові залишки, в червоні – пластик і скло. Їх прибирають раз на тиждень.
У місті Монтельє, де народилися Франсуа Рабле і Шарль Перро, є вулиця Червоної Шапочки. На ній у двоповерховому будинку XV століття живе моя подруга. Нагору ведуть вузенькі круті сходи. Стеля така низька, що при зрості 1,70 метра впираєшся головою.
Робочий день – сім годин: з п'ятої ранку до десятої і дві години після заходу сонця
У Марселі мирно вживаються араби, африканці, вірмени. Африканські жінки носять довгі сукні яскравих кольорів і замотують голови великим відрізом тканини, арабські чоловіки одягають довгі льняні туніки. В цьому місті готують страви усіх народів світу. Як повечеряєш у кількох ресторанах, то здається, що побував у кількох країнах.
Після революції 1917-го до Ніцци емігрувало багато російської аристократії. Якось пішов на пляж і почув, як дві жінки років за 70 говорять російською. Вони вживали багато слів, що вже вийшли з ужитку. Аристократичні манери залишилися: жінки високо тримали голови, говорили повільно і простягали руки для поцілунків. Емігранти в третьому коліні не спілкуються з росіянами й українцями, які зараз купують вілли в Ніцці. Нам пояснили: "Ми їх не розуміємо, у нас інші пріоритети й цінності. Для нас гроші були засобом, а для них стали метою".
На узбережжі влаштовують безкінечні вуличні дійства, концерти. Виступають професійні музиканти, яким платять із міського бюджету. Роблять це для збільшення потоку туристів. Грають п'ятеро-шестеро музикантів, а навколо танцюють і підспівують по півтори сотні людей.
Щороку 21 серпня в Ніцці влаштовують феєрверк-шоу. Півгодини запускають шикарні феєрверки в різних кінцях міста. Багато туристів приїздять заради цього, бо більше такого ніде не побачиш.
У Граасі пахне лавандою і трояндами. У передмісті починаються плантації рослин, з яких добувають ефірні олії для парфумерних фабрик. Їх близько 40, але відвідати можна тільки три. Екскурсоводи показують, як створюють аромати. Парфуми на 30 відсотків дешевші, ніж в інших регіонах Франції.
Француженки надають перевагу простим ароматам. Часто – з одним запахом: лимона, хвої чи лаванди.
Купалися в Атлантичному океані. Нас попередили, щоб вдягли не плавки, а звичайні сімейки. Бо сприймуть за геїв.
О четвертій ранку сотні рибалок на невеличких човнах виходять у Середземне море. Повертаються за 2–3 години і несуть улов на базар. Там купують рибу для ресторанів. У Франції не готують страв із заморожених продуктів. З продавцями-французами не торгуються, бо вони не скидають ціни. Араби можуть віддати на 1–2 євро дешевше.
Бачила, як турист із рюкзаком щось фотографував на пішохідному переході. На дорозі стояв Porsche. Водій чекав, доки турист дофотографує, – без сигналів, роздратування.
Маршрутних таксі немає, курсують тільки трамваї та автобуси. Трамваї – безшумні, ходять з інтервалом у 5–10 хвилин. Квитки краще купувати в кіосках на зупинці, бо у водія вдвічі дорожчі.
Зарплати на півдні Франції дещо вищі, ніж в інших регіонах. У середньому отримують 2–3 тисячі євро на місяць.
Після досягнення повноліття діти залишають батьківські домівки, приїздять у гості лише на свята. Батьки мого нареченого живуть у Франції, він – у Німеччині, його сестра – в Італії, а брат – у США.
У французькій кориді биків не вбивають
У Франції 27 регіонів. Традиційно французьким Півднем називають Окситанію – велику область, до якої належать Прованс, Ланґедок, Овернь, Лемузен та Ґасконь. На сході вона межує з Італією, а на заході – з Іспанією. Омивається Середземним морем.
Мова окситанців близька до каталонської в Іспанії. З Ґасконі походив д'Артаньян, герой "Трьох мушкетерів". Тамтешніх жителів вважають найвідчайдушнішими та найсміливішими з-поміж французів. Ланґедок відомий виноградниками, звідси походить вино Бордо.
Прованс, Альпи та Лазуровий берег є місцями найдорожчого відпочинку. У Каннах щороку відбувається один із найвідоміших кінофестивалів світу.
Англійська й російська аристократія віддавна любили їздити в Ніццу. Тут влаштовують перегони запряжених у коляски рисаків, фестивалі цитрусових. З їхніх плодів складають замки, казкових персонажів. Марсель славиться рибною кухнею, це один із найбільших портів Європи.
У 29 селах південного регіону проводять турніри тореадорів і биків. В інших регіонах Франції їх заборонили. На відміну від Іспанії, тут не заведено вбивати биків.
На Півдні розташований і острів Корсика. Тамтешнє населення близьке до італійців і бореться за незалежність від Франції. На острові народився Наполеон і взяла початок вендета – кровна помста за кривду родичів.
текст: Мирослава МИГИДЮК, Ігор ЛУБ'ЯНОВ
5 
35413
Коментарі