Шість зустрічей автостопників Олексія Каратєєва та Юлії Лейко дорогою до Байкалу й звідти
19-річний тернопільський студент Олексій Каратєєв зі своєю одноліткою із Запоріжжя Юлею Лейко під час мандрівки до сибірського озера Байкал проїхали автостопом 15 800 кілометрів. Познайомилися за кілька тижнів перед тим у соціальній мережі. За допомогою інтернету вибрали маршрут. На дорогу в обидва боки пішло 39 днів - із 30 червня до 7 серпня. Витратили по 900 грн, на їжу та мобільний зв'язок. Дорогою назад Олексій заїхав до своєї баби в Казахстан. Привітав із 80-річчям і подарував банку меду з батьківської пасіки
Сергій на великій фурі-холодильнику підібрав нас уночі за Самарою. Далекобійники в темну пору часто сплять, а він мусив їхати, бо холодильник поламався й риба, яку віз, почала розморожуватися. Я завалився спати. Крізь сон чув, як Сергій підбивав клинці до Юлі. Спочатку про свою дружину розказував, потім про коханок, а далі в баньку запросив. Узяв номер її телефону. Ще кілька днів слав їй повідомлення: писав, що йому здалося, ніби Юля хотіла його на прощання поцілувати.
З іншим Сергієм на автовозі проїхали 1300 кілометрів. За два дні довіз нас із Кургана до Новосибірська. Смажили на пальнику картоплю, пригощав консервами з конини - м'ясо смачне, але жорсткувате. Ми йому дали українського сала. У кабіні мав DVD-програвач, то ми втрьох до четвертої ранку дивилися мультсеріал "Маша і ведмідь". Відкрив одну з Chevrolet, яку віз у причепі. Ми там години 4 на запакованих у клейонку сідушках поспали. Уранці в придорожній кафешці замовив нам борщ, чанахи й каву з тістечком.
У Таджикистані популярне змагання між дітьми: хто більше матері й батькові поможе
Таджик Саїд на мікроавтобусі віз картоплю на продаж у Новокузнецьк. Казав, що втік із Таджикистану, бо там страшна біда: світло в селах включають на 2-3 години. Заробляє, щоб допомогти батькам. У Таджикистані популярне змагання між дітьми: хто більше матері й батькові поможе. Особливо поважають тих, хто бере старих батьків до себе.
Біля забігайлівки в місті Канськ Красноярського краю підсів у фуру Ігоря, який їхав із 8-річним сином. Малий спав, а коли прокинувся - сів за кермо і сам гнав по трасі 40-тонну фуру. Ігор казав, що він із 8 років бере ключі від легкового Mercedes'а не питаючи. Раз, коли здавав задом біля дому, штовхнув сусідську бабцю. Малий її не побачив, бо ледве з-за керма виглядає.
Бурятський омонівець дядя Доржан підвозив на "Жигулях" до Улан-Уде. Віз у багажнику банки з полуничним варенням. У Бурятії полуниця так родить, що тільки її й вирощують. Запросив до себе переночувати. За ніч розтрушене в машині варення вибухнуло й забризкало стіни кухні.
Місцевого авторитета Олега зустріли в компанії на березі Байкалу. Виявилося, мій земляк - із Вінниччини, малим переїхав до Сибіру з батьками. Коли Юля спитала, ким працює, відповів прямо: "Бандит". Дорогою назад заїхали до нього в Іркутськ. Олег передзвонив у якийсь ресторанчик, щоб нам шашлика принесли. Грошей за замовлення з нього не взяли. Дозволив пофотографуватися з його пістолетом. Зранку вивіз за місто, щоб було легше машину спинити.
Біля Красноярська ми з Юлею розділилися. Вона зловила фуру до Москви - звідти добиралася в Україну. А я поїхав до бабусі в Казахстан.
Байкал не хоче віддавати золото
1. Хоч і кажуть, що Байкал - найчистіше озеро світу, на півдні, де його береги заселені й забудовані турбазами, плавають пакети й пластик. Ще й паперовий комбінат із Байкальська відходи скидає. Вже в середній зоні - ідеально чисте. Ми плавали й звідти ж пили.
2. Місцеві жителі розказують, що в XIX столітті на залізниці, що йде південним берегом озера, перекинулися вагони із золотом. Затонули на глибині. Кілька років тому в це місце спускали батискаф: бачили залишки вагонів. Пробували шукати золото, і в цей час на дні стався невеликий землетрус. Хвилею, що утворилася, змило з берега 40 людей - їх так і не знайшли. Місцеві побачили в тому знак, що Байкал не хоче віддавати золото. Збунтувалися й добилися, щоб дослідження припинили.
3. Дорога, що веде до Байкалу з Іркутська, закінчується поромною переправою на острів Ольхон. Пороми возять туди-сюди безкоштовно - в один бік 10 кілометрів. Острів величезний, це окремий адміністративний район - сім сіл і райцентр Хужир. Люди там тримають багато корів. Стада ходять берегом поміж туристів. Якась корова ледь не поламала нам намет.
4. Більшість бурятів на Ольхоні сповідують шаманізм. Там досі є шаман, який спілкується з богами від імені народу. На острові два священні місця - скеля на мисі Бурхан і гора Іжімей. Туристів просять не ходити туди, щоб не гнівити богів.
5. Байкальський омуль водиться тільки в цьому озері. Ми пробували його й копчений, і в юшці, і засолений. Від коропа й карася відрізняється значно меншою кількістю кісток. Місцеві на трасах 300-грамову рибину продають по 15 гривень.
6. Біля Ушаньїх островів живуть півмільйона прісноводних тюленів - байкальських нерп. Їхні предки колись по річках припливли сюди з Південного полюсу. Виїдають багато риби, тому їх активно відстрілюють. Людей вони бояться й тримаються подалі від туристичних зон.
7. Із січня по травень Байкал замерзає, і екстремали влаштовують його поверхнею лижні походи. Можна кататися на снігоходах. Влітку туристи літають на мотодельтапланах, багаті - спускаються в батискафі на дно. Найглибша западина - 1600 метрів. У найтепліші місяці вода прогрівається до 15-16 градусів.
8. Влітку на Байкал з'їжджаються туристи зі всієї Росії. На вихідних підтягуються місцеві - на дорозі до озера кілометрові затори.
2 
1
Коментарі