Середа, 20 січня 2021 22:26

90 відсотків українських ІТ-компаній продають "зерно"

Більшість людей переконати неможливо

У нас із дев'яти компаній прибуткові, може, п'ять. Це третя наша криза.

Якби починав бізнес зараз, то теж в Україні. Кажуть: треба їхати в Каліфорнію. Я там був. Величезні податки. У нас також. Але тут можу взяти на роботу середнього програміста за 30 тисяч доларів на рік. У Каліфорнії треба 200–250 тисяч.

Наші фахівці за три місяці створюють першу версію IT-продукту. У Штатах за 50 тисяч два-три місяці працює один айтішник і може нічого не зробити. В Україні вигідніше.

Одна з ключових наших компаній – це агентський бізнес, 250 осіб. Фахівців із пошукового маркетингу раніше на ринку не було. Ми їх навчали, безкоштовно. Але тільки якщо потім готові в нас працювати.

У людей мало грошей. Український клієнт рахує кожну копійку. Тому вимоги до нашої роботи високі. Коли працюємо із замовником із Великої Британії, почуваємося суперпрофесіоналами. Вони так не переймаються. У них 100 тисяч фунтів бюджет – будь ласка.

  Артем БОРОДАТЮК, 35 років, фахівець з інформаційних технологій. Народився 20 травня 1985-го в Одесі. Батько за фахом актор, працював на адміністративних посадах, мати – вчителька музики. Закінчив Інститут комп’ютерних систем Одеського національного політехнічного університету. Працював у журналі ”Найкращі комп’ютерні ігри”. Просував сайти в пошукових системах. 2006-го відкрив в Одесі агентство інтернет-маркетингу Netpeak з оптимізації сайтів для пошукових систем. 2009-го запрацював офіс у Києві. За п’ять років – у Болгарії та Казахстані. Всі підрозділи об’єднали в холдинг Netpeak Group. Запустив платформу для реалізації соціальних проєктів ”Моє місто”. Презентував її у Нью-Йорку. Також – систему GladPet для пошуку домівки для безпритульних тварин і благодійний ресторан 4City. У шлюбі. Дружина Юлія – фотограф. Любить футбол. Компанія має команду Netpeak Group 2. Грають в Одеській мініфутбольній лізі чемпіонів. У 31 грі забив 21 гол. У телеграм-чатах холдингу має нік Ice. Колекціонує монети. Живе в Одесі
Артем БОРОДАТЮК, 35 років, фахівець з інформаційних технологій. Народився 20 травня 1985-го в Одесі. Батько за фахом актор, працював на адміністративних посадах, мати – вчителька музики. Закінчив Інститут комп’ютерних систем Одеського національного політехнічного університету. Працював у журналі ”Найкращі комп’ютерні ігри”. Просував сайти в пошукових системах. 2006-го відкрив в Одесі агентство інтернет-маркетингу Netpeak з оптимізації сайтів для пошукових систем. 2009-го запрацював офіс у Києві. За п’ять років – у Болгарії та Казахстані. Всі підрозділи об’єднали в холдинг Netpeak Group. Запустив платформу для реалізації соціальних проєктів ”Моє місто”. Презентував її у Нью-Йорку. Також – систему GladPet для пошуку домівки для безпритульних тварин і благодійний ресторан 4City. У шлюбі. Дружина Юлія – фотограф. Любить футбол. Компанія має команду Netpeak Group 2. Грають в Одеській мініфутбольній лізі чемпіонів. У 31 грі забив 21 гол. У телеграм-чатах холдингу має нік Ice. Колекціонує монети. Живе в Одесі

90 відсотків ІТ-компаній в Україні – аутсорсери. Наймають і перепродають програмістів. Тут платять 30 тисяч на рік. А там беруть 300. Не маю нічого проти такого бізнесу, але він не створює доданої вартості. А цінність – у ній. Це як продавати зерно. Більшість українських ІТ-компаній продають "зерно". А в Польщі, Данії, США – печуть хліб і на нашому зерні отримують додаткову цінність. Чому ми не можемо пекти хліб? Для цього й треба робити IT-продукти, а не тільки аутсорс.

Перевірки приходять. Останнім часом стало цивілізованіше. Немає такого, щоб зразу обличчям на підлогу. А було.

Топменеджерів компанії зробив своїми партнерами. Мають частку. Це одне з найкращих рішень. А зараз продаємо акції працівникам. Радує, коли бачу, як людина готова вкласти в компанію зароблене. Вірить. Хоча ніяких кар'єрних перспектив це не гарантує. Єдине – додадуть у чат, де є купа звітів. Тепер бізнес – це і твоє.

Крім договору з партнерами, є джентльменська угода. Всі просять скинути шаблон. Нікому не даю. Такі угоди треба прожити. Регулюємо наші відносини тим, що там написано. І коли виникає непорозуміння "а я думав", дивимося в текст. Партнер хоче піти з компанії. Що робити? Платити далі дивіденди чи викупити в нього частку? Чи продати свою іншій компанії чи нашому конкуренту?

Багато разів цей договір рятував нас.

Я неконфліктний. За мисленням – програміст, думаю алгоритмічно. Люди – складні організми. Говорять одне, думають інше. Не знають, чого хочуть. Я всі ці варіанти намагався передбачити і вніс у наші домовленості.

На старті запровадив бонусну схему – підвищення зар­плати щомісяця на 50 доларів. Це закінчилося тим, що за деякий час я виявив: немає чим платити. То був до­свід. Хлопці майже не напружувалися, мали високу зростаючу ставку. Але постійно скаржилися, що все погано. Тоді я розробив першу конституцію Netpeak. Прописав правила. Їх треба було виконувати, і багатьом не сподобалося. А ми почали будувати компанію як бізнес.

Була й інша схема – бонус за некуріння. Теж 50 доларів на місяць. Працівники виходили на перекур. А решта гуляли коридорами, пили каву й чай. Я питав: чому тиняєтесь? "Ну, ми ж не куримо". Запровадив бонус. Нічого не змінилося. Ми довго платили цю надбавку. Залишили у старих працівників. Не любимо змінювати угод.

На кожній позиції є система стимулювання. Щось робиш краще – отримуєш більше чи кар'єрне зростання. А буває і те, й інше.

Кожен працівник має нік. Проблема, коли приходиш на зустріч. Я не знаю справжніх імен. Замовник каже: це Вадим, Ольга, Петро. А я говорю: це Айріш, Сталкер. Усім це розповідаю, щоб не дивувалися.

У компанії всі знають, якщо домовляєшся, треба написати. І мені можуть показати лист від 2014 року, де я щось обіцяв.

У нас думають, як працювати менше, а заробити стільки ж. У США – як більше заробити за той же час. В Іспанії нічого не хочуть. Вони народились, і все добре.

Коли беру людей на ключові позиції, дивлюся, щоб збігалися цінності, на аналітичні здібності, гнучкість мислення, чи може змінювати думку. 80 відсотків людей переконати в чомусь неможливо. Наприклад, якщо купив авто – значить, узяв найкраще, бо ж найрозумніший. Я можу визнати, що лоханувся, переглянути позицію. Хочу, щоб усі були готові до цього. Всі мають трохи сумніватися або хоча б припускати, що можуть помилятися. А якщо людина суперрішуча, їй усе байдуже – не спрацюємося.

Буває, вакансію закриваємо за кілька годин. Останнім часом найбільший конкурс був на редактора мого телеграм-каналу про бізнес. Отримали 55 заявок. З них оберу, може, 10.

Відкриємо лендінг Netpeak Investments. Багатьом підприємцям-початківцям не треба великих грошей, щоб розвинути свій бізнес. Їм потрібні ейчари, рекрутери, юристи, служба безпеки. Ми розкажемо, що можемо дати, якщо ви готові стати частиною Netpeak. І ще дамо до 100 тисяч доларів інвестиції.

Коли набридає щось пояснювати, пишу велику нудну статтю і шлю людям. Зараз розписав, як одній людині без програміста почати стартап.

Українським компаніям нескладно вийти на ринок ЄС. Магазин косметики Makeup виходить в Європу. Якщо вони вирішили, як доставляти товари, як приймати замовлення, як надавати підтримку тамтешньою мовою по телефону, можемо їх просувати в будь-якому регіоні.

Росіяни здебільшого агресивні. Українці переважно ниють: усе погано, грошей нема. У Болгарії часто хвалять, хороших відгуків більше, ніж в Україні, в кілька разів. Поганого не хочуть говорити – і ти не завжди розумієш, що є проблема.

В Одесі є море. Якби було в Києві, мабуть, перебрався б туди. Думав про переїзд у США. Якщо відкинути ниття, що тут хріново, а там класно, то можна назвати чимало причин, чому в Україні вигідніше.

У мене на рахунку не було мільйона доларів. Гривень – був. Я не заробляю великих грошей. Все реінвестуємо в компанію. Для нормального життя мені треба 5 тисяч доларів на місяць. Компанія платить менше, тому треба ще щось. Маю депозит у Монобанку. Та вони зараз урізали відсотки, думаю закривати. Невигідно. Моїй машині багато років. Маю оновити, бо є люди, які за цим оцінюють.

Усе, що треба, маю в ноутбуці. Якщо хтось сильно наїде на бізнес, візьму комп і гайну кудись.

Коли приймаю рішення, раджуся з таблицями. Якщо це стосується когось безпосередньо, то з цією людиною. Можу подивитися фінансові дослідження. Зараз на будь-який випадок є таблиця, де можна побачити, що відбувається. Шкода, що у школі немає предмета "аналітика даних". Величезна кількість неправильних висновків і хибних рішень – через невміння працювати з даними. Також варто викладати підприємництво.

Netpeak 14 років. Найскладнішим, мабуть, був цей. Нам гріх жалітися, бо працюємо в онлайн. Але змін багато. Ми були зациклені на офісі. В один момент треба було вирішити, щоб усі 550 працівників в усіх країнах наступного дня працювали з дому. Довелося відмовитися від багатьох звичок, підходів, корпоративної культури. Скоротили площі. І зекономили 200–300 тисяч доларів. Люди ходять в офіс за бажанням. Таких 10 відсотків. Це був важкий виклик.

Карантин змінив формат роботи. У цьому є й плюси. Вчора мав дві зустрічі. Зібрав у зумі 50 осіб. У плані швидкості комунікації стало значно краще. Немає значення, хто де.

Соціальними проєктами зайнявся після Майдану. Найкращий – GladPet. Ми оцифрували притулки для тварин. Заходиш на сайт і обираєш тварину. Люди не люблять їздити по притулках. Думають, там біднота і їх благатимуть про допомогу. Це не так. Там доглянуті тварини. Позитивна атмосфера. Ми розкрутили ідею. Сотня тварин отримують дім щомісяця.

Американська мрія драйвить. Повісити прапор на своєму домі. Діти бігають. Двоповерховий будинок, машина. І всі хочуть такого. А я не знаю, чого хочуть українці.

Мені подобається Україна. Завжди любив грати за слабкі команди. Кому я треба у Штатах? А тут така дупа, хоч щось робиш – уже корисно виходить.

Українська національна ідея може бути така, як і місія нашої компанії: "З третього світу – у перший". Треба мати амбітну мету.

Дивуюся, що люди після Революції гідності розчаровуються. Хочуть, щоб Порошенко чи Зеленський за рік усе порішали. Не знаю, чому такі наївні. Польща мінялася понад два десятки років. Може стати другою Німеччиною в Європі. Тихенько нарощують можливості. У них купа ІТ-продуктів, венчурні інвестиції (вкладення в інноваційні технології, наукові дослідження, технічні розробки. – Країна). Україна могла піти цим шляхом. Але ніяк не зрушить. Вирішуємо, хто дурак, хто неправильно щось сказав. А треба робити.

Зараз ви читаєте новину «90 відсотків українських ІТ-компаній продають "зерно"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 308
Голосування Яке місце посяде збірна України з футболу у відборі до Кубку світу-2022?
  • 1) перше
  • 2) друге
  • 3) третє
  • 4) четверте
  • 5) п'яте
Переглянути