Трофейний рояль батьки 39-річного Дмитра Ткачова придбали, коли йому виповнилося 4 роки. Жили в Ізюмі Харківської області.
– Інструмент належав родині генерала, який після війни служив у Німеччині, – розповідає Дмитро. – Привіз його для доньки. Коли військовий помер, сім'я вирішила перебратися до Ленінграда, де мали квартиру. Везти рояль було складно, довелося продати. Ми їздили дивитися на нього. Онука генерала грала Бетховена. Мамі сподобався звук. Забрали за тиждень. Господарі вже все вивезли, а рояль сховали в сарай до дров.
Ткачови переїхали в село Нурове Балаклійського району на Харківщині. Інструмент забрали з собою. Кілька років тому Дмитро зацікавився його історією. Виявилося, рояль виготовлено 1820 року. Вирішив віддати раритет у музей етнографії Слобожанщини в селі Артюхівка у Зміївському районі.
– Удома таку річ тримати небезпечно, – каже.
Рояль німецької фірми Christian Offenberg має корпус із червоного дерева і клавіші зі слонової кістки. Каркас виготовлено з чавуну та бронзи. Спеціалісти оцінюють його в 2 млн євро. Відомо лише про ще один такий збережений – у російському Оренбурзі.
– Перевозити було непросто – рояль важить кілограмів 400, – говорить директор музею Максим Булах, 33 роки. – Вигляд, як у нового. Тільки на клавішах, які найбільше використовувалися, – перша октава – є ледь помітні заглиблення від пальців. Під клавішами з лівого боку зазначено дати, коли міняли струни – десь раз на 50 років. Востаннє – 1946-го. Спеціалісти визначили, що вони вже слабкі, натягуються на 75 відсотків. Бажано також замінити механічну частину. На все це потрібно 3 тисячі євро.
Інструмент став одним із найпопулярніших експонатів музею. Відвідувачам дозволяють пограти на ньому.
1 
1
Коментарі